Усі хвалять, а я не буду

пане Микито, прикро що не виправдав Ваших очікувань. Мені, власне, важко якось оцінювати власний текст через авторську глухоту. Дякую за змістовні розяснення,

З повагою,
Кам.Ю

© анонім, 18-06-2008

А мені це оповідання шановного КАмЮ подобається більше за деякі його попередні. Бо це - канфєтка. Особливо оті місця, де закреслено кума Миколу. Це сидиш і уявляєш - а чого це воно закреслене ?

Ні, без питань, це дуже непогане оповідання.

Єдине, що для цього потрібно знати і попередню творчість пана КамЮ.

З повагою, К.Ч.

© анонім, 18-06-2008

Банкнота у сто долярів мені зовсім не подобається, особливо нова, і вже точно подобається менше за вашу творчість. А говорячи про інтригу, я мав на увазі не зовсім наратив, а бажання читати далі, цікавість до подій. Мені її забракло, я почав зазирати в кінець. А епістолярний жанр, як на мене, несе додаткове навантаження порівняно з оповіддю від першої особи. Він завжди парадоксальніший і гостріший. Мені здалося, що ви не до кінця використали його можливості. Власне, це я і мав на увазі.
Лисий Микита

© анонім, 18-06-2008

пане Микито, дякую за критику. Трохи пояснень: Нмд, ця оповідка дуже суттєво відрізняється від відомого анекдота - там герой пасивний споглядач подій і відгрібає від білих та червоних по непорозумінню, мій герой - активний учасник і цілком заслужив покарання, навіть суворіше.
Щодо жанру - герой фєрично бреше, вигороджуючи і відбілюючи себе й очорнюючи усіх довкола - це не просто епістолярний жаннр, а вже підзабутий його різновид - донос. Нмд, наратив буде не дуже переконливим, тим більш, що йдеться про події минулолго часу. (Цей твір не зовсім самостійний, ряд подій і пояснень знаходиться у інших моїх оповіданнях).
Втім, усім може подобатися лише банкнота у сто долярів. А це оповідання нею безперечно не є.

З повагою,
Кам.Ю
.

© анонім, 18-06-2008