Мене тільки і не вистачало

Я неуважно читав з початку Ваш твір, пані Наталіє.
Потім Ви ж бачите, що про очі я далі не згадував. Я з жахом це зрозумів темної ночі, коли вже не мав можливості засиджуватися біля ПК.
Дуже гарно, що Ви мені радите не витрачати час.
Мені не прикро залишати Ваш твір.
Нічого поганого у Вашу адресу я не сказав, деякі технічні аспекти Вашого твору я висвітлив. В містиці я не тямлю геть зовсім - хіба що колись навіршував про спіритичний сеанс, бо я колись був присутнім при такому, але він не вдався. Коли почали кликати духа давно померлої людини, занявчав кіт - і так налякано, що стало не до сеансу. Поглузувавши з себе, ми відійшли до сну.
Мені не дуже цікава проза, бо тільки побачу ознаки того, що вона пишеться також і для обсягу, то далі можу цю книжку хіба що гортати.
Творчих Вам успіхів.
Щиро Олесь.

© Олесь, 12-06-2008

Пані Наталю!

Ми з паном Олесем запостили обидві рецензії майже одночасно. Можете запитати у шановної редакції.

ND

© анонім, 12-06-2008

Шановний Олесь, не витрачайте свій і мій час. При всій моїй повазі, але очі у Світлани не мали іншого кольору, окрім сірого. Тому є припущення, що Ви "підсвідомо цитуєте" рецензію Noelle Daath :)

Наталія

© анонім, 11-06-2008

Містика. Тільки що прохання в мою адресу пролунало - я на нього і відповів. А тепер його нема. Можна вважати перший абзац зайвим. Відповідав я, як я зрозумів, вже здогадуюсь, кому. Нічого проти не маю.
Я ж гість чи хто? Гість.
До наступних зустрічей.
Олесь.

© анонім, 11-06-2008

То і не читали би. У мене з автором твору була домовленість, я у неї запитався, вона - дозволила. У мене зараз час є, через 5 хвилин його вже не буде. Якою кому крім автора здасться моя рецензія - навіть "так звана" - не важливо. Мені не буде не "мучітєльно, ні больно". Стартовий майданчик десь поряд. Відчую себе зайвим на цьому святі художнього слова - то зеніт притягне. Чи Ви з Редакції? Тому чому Вам так важко перечитувати? То ж ваша робота, якщо я вірно розумію. Ось ще один шматочок моєї рецензії. Деяку систему я вже помітив - вона керує творчістю багатьох авторів.

Я зупинився на дозволі. Поки той надходитиме, я ще попрацюю.
Я вже зараз бачу ці деталі, які не обминає, мабуть, жоден з авторів з тих, хто працює на кількість сторінок. Про дванадцятий шрифт у книжці, яка вміщується у кишеню сорочки, я навіть не згадую. Книжки Акуніна наче для людей похилого віку друкуються, у яких окулярів, як писав Василь Стефаник, «ані ніц нема». Писав він не про окуляри. Можу згадати про що, але це є зайвим. Рецензія від мене не буде сухою, як рафінад радянських часів. Якщо вона колись скінчиться.

Не в армії ж ці книжкові люди. Я теж можу зайти і спитатися потім – «Зайти дозволите?». Ми ж вільні люди. Лікар (психолог) на нас чекає. Які можуть бути питання у шпарину між дверима та одвірком? Ох, цей одвірок… Скільки перекладачів того Пастернака біля нього мало клопоту. Зайшла дівчина – та й зайшла. Читаємо далі. Сам не знаю, як це я до деталей скотився. Я ж технічну сторону твору рецензую. А з нею поки що нормально. З розділовими знаками все гаразд. Я ж не знаю, чому ця вся каша запарилась у нашому творчому жбанику, що за цей твір ми так взялися. Я гірші бачив. І нічого. Читали – та ще й нахвалювали. Щось не так.

Поки що розмова між двома жіночками протікає більш-менш по-жіночому. А як ще має бути? Тінь подруги дівчина зустріла. В Хіросімі і досі тіні на бетоні залишились, наприклад. Сумний приклад, скажу я вам.

Я вам скажу, що я не вмію читати серцем, як кажуть деякі аматори. А те, чим я зараз читаю, і досі не бачить вад з технічної сторони твору.
Хіба що тут – «У дитинстві, нам тоді виповнилося…».
Щось мені не дуже зрозуміло, що це за таке дитинство. Я тоді зараз хто – підліток чи юнак? А я ж насправді не перший і не другий.
Головним у рецензування є що? Результат – це зрозуміло. Об’єктивність, незаангажованість тим чи об’єктом впливу. А в процесі? Виявити системні речі – недоліки, помилки – і далі вже можна твір не читати. Я поки що його читаю. Брак часу маю, як і всі. Або переважна більшість чи меншість.

На все добре. Рецензувати чи ні далі - відповідь за Вами, шановна Наталіє. Ви ж могли не розраховувати на подібну рецензію. А я не на редактор газети чи чогось там іншого, і тому моя рецензія може виглядати не рецензією. Монологом з перегукуваннями.
Творчих успіхів.
Олесь.

© анонім, 11-06-2008