

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	826
Творів:	12458
Рецензій:	19261

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Дощ із чорних стріл, автор: Наталка Дев’ятко)

Пані Наталю!

Оскільки Ви наполягаєте, щоб ваше оповідання все ж таки прорецензували, то прошу, ознайомтеся.
Прохання не перейматися формою моєї рецензії, так, нмд, буде коротше і наглядніше. Само собою, я не претендую на істину в останній інстанції.

Деякі знайдені мною стилістичні ляпи:

Оригінал: «Ольга Данилова, чорнява, з трохи рудим відблиском на кінцях волосся і болотистими зеленими очима»

Мій варіант: «Ольга Данилова, шатенка, колись пофарбована в руде, з очима фісташкового кольору (варіант: зеленоока шатенка, колись пофарбована в руде…)»

Коментар: Болотиста буває виключно місцевість. Зелені очі бувають фісташкові, кольору зеленого чаю, смарагду, зеленого скла… Болотяні (торф’яного кольору) – то медові, темно-бурштинові очі, очі кольору міцного чаю…

--------------------------

Оригінал: «Ще у шкільні роки Ольга захопилася роботою психолога»

Коментар: Як можна захопитися роботою шкільного психолога? Хіба що бувши пацієнтом. :)
Правильніше, нмд: «з дитинства цікавилася (захоплювалася) психологією». А якщо мається на увазі сам процес роботи психолога, то, як висновок, героїні насправді подобалося маніпулювати людьми, бо дитина не може достатньо оцінити цей складний процес.

----------------------------

Оригінал: «…і в неповні двадцять три вже мала ліцензію і власну контору…»

Коментар: Ймовірніше не контору, а приватний кабінет психологічної допомоги, найчастіше у лікарні, інакше Ольга була би приватним психотерапевтом (психоаналітиком). І все’дно малоймовірно. Таким молодим, як Ольга, не рекомендують працювати самостійно, бо в самих молодих психологів ще не скінчився період становлення особистості.

----------------------------------

Оригінал: «На місто почала опускатися тепла вереснева ніч, коли у двері постукали.»

Мій варіант: «Місто вже потроху вкривала зеленкуватим серпанком тепла вереснева ніч…. (пару слів про гарну ніч)… Раптово у двері постукали.»

--------------------------------

Оригінал: «По плечах відвідувачки розсипався хвіст довгого темно-русявого прямого волосся.»

Мій варіант: «На плечі відвідувачки лискучою хвилею спадало буйне темно-русяве волосся.»

Коментар: Як Ольга могла бачити на потилиці у відвідувачки «хвіст довгого темно-русявого прямого волосся» (аж 3 прикметники!)? Ольга ж сидить у кріслі, не забулися? Волосся по дефолту – пряме, все інше «кучері», «хвилясте волосся» і т. д.

--------------------------------

Оригінал: «Ольга дала б їй років вісімнадцять, але гострий сірий погляд гості підказував, що ця людина насправді старша».

Коментар: А де ж ділися болотисто-зелені очі? Чи може, героїня дещо схожа на Мавку? Ну то треба ж натякнути… І роки не «дають», жінка може «виглядати на вісімнадцять, але насправді бути старшою».

-------------------------------

Оригінал: «Відвідувачка лише мимохідь глянула на вщент заповнені книжками шафи, стіл піД Дуб, стільці біля вікна, крісло навпроти психолога. Сірий погляд ковзнув по паркетній підлозі і неяскравим стінам з невибагливими малюночками й усілякими рідкісними дрібничками»

Мій варіант: «Гостя зиркнула на шафи з книжками подекуди у два ряди, на крісло навпроти Ольгиного. Затримала погляд на гарненькому столику між кріслами, де стояв у низькій вазі букетик … (квіти) і на якусь мить наче полагіднішала. Паркетна підлога, стіни зі скромним малюнком благородного, навмисне бляклого відтінку, на стінах та поличках – різноманітні східні сувеніри-«chinoiserie» та морські раковини»

-------------------------------

«Доброї ночі. Зайти дозволите?»

Коментар: Яка ввічлива особа! Вже зайшла, а потім питається. (абзацем вище: «До кабінетУ Увійшла дівчина»)

-------------------------------

Оригінал: «Ользі здалося, наче цей голос і посмішка вплелися в оздоблення кімнати, мов картину поставили в рамку принишклого світла і бурштиново-сірих шпалер»

Мій варіант: «Ользі на мить здалося, що Світланин голос і посмішка, немовби яскрава картина, зливаються з кімнатою, з цією рамкою з ненав’язливого сизуватого світла та медових портьєр»

Коментар: Чому саме портьєр? Бо «бурштиново-сірий» колір аж ніяк не може бути «неяскравим», він темнуватий, не придатний для шпалер у кабінеті психолога, хіба що для меблів та шовкових портьєр.

-------------------------------

Оригінал:

«– Прошу, – запізно, бо гостя вже вмостилася у м’якому кріслі. – Ваше ім’я?
– Хіба ім’я має значення у вашій роботі? – лукаво відгукнулася дівчина. – Тетяна, Катерина, Есмеральда... Яка різниця? Та коли ви не можете без імені, називайте мене, скажімо... Світланою.
– Добре, Світлано, – якомога привітніше погодилась Ольга.
– Мені не потрібна допомога, – неначе вгадала Світлана її думки. – Я просто бажаю, щоб ви мене вислухали і поділилися своїми враженнями стосовно того, що почуєте. І більш нічого.»

Коментар: Ти ба, яка розумна! І як це вона здогадалася, про що думає психолог? :)
Психолог, до речі, спершу запитає: «Чим я можу допомогти?».

Мій варіант:

«– Прошу, – запізніло мовила Ольга, бо гостя вже вмостилася у м’якому кріслі. – Чим я можу допомогти, шановна…?
– Хіба ім’я настільки важливе? – лукаво відгукнулася дівчина. – Тетяна, Катерина, Есмеральда... хіба не все одно? Але якщо ви наполягаєте, називайте мене, скажімо... Світланою.
– Рада познайомитися, Світлано. Розкажіть мені все. – Ольга намагалася бути якомога привітнішою.
– А я до вас не по допомогу, – відповіла, наче відрізала Світлана. – Вислухайте ви мене, а я вас, і більш нічого. »

---------------------------

Оригінал: «…а Світлана склала руки, опустила вії...»

Коментар: Оце ще свічку в руки – і буде гоголівська панночка! :) (жартую). «Поклала руки на бильця крісла, потупила очі», так імовірніше.

----------------------------

Оригінал: «…застібнутий на всі гудзики вишневий костюм здавив горло…»

Ану, спробуйте напівлежати та дрімати в кріслі, не розстібнувши гудзиків… :)
І взагалі, костюм, застібнутий на всі гудзики – це недопустима помилка, це не офіс, а кабінет психолога.
Ольга, почувши голос Світлани могла дещо занервувати, але ж не настільки. Де ж її професійна підготовка?!

--------------------------

«…Та ми не хизувалися нашою дружбою, спокушаючи силою нашого ПОЧУТТЯ багатьох дітей…»

Може, «світосприйняття»?

Et cetera, et cetera… за Вашим бажанням, я можу продовжити у приваті.

----------------------------------

Щодо композиції. Це нмд, не оповідання, а недописана повість. Темп оповіді, лакуни у відеоряді – все це підтверджує мою думку.

--------------------------------

Деякі «світоглядні» ляпи:

Оригінал: «Ще була в нас одна особливість – захоплення містикою.
Тоді багато молоді кохалось у містичному серіалі "Полтергейст: Спадок", але тільки в нашому колі жили справжня любов до паранормального і жага таємних знань. І ми дійсно робили надзвичайні відкриття, розуміли таке, про що інші навіть не здогадувалися, тому нас боялися і шанували. Хоча ми того ще не усвідомлювали.
Я та Іра були серцем компанії, керували молодшими чесно і справедливо, не п’яніючи від влади, яку діти віддали нам добровільно. І ми пам’ятали, що істина не десь поряд, а лише попереду. Лише попереду».

Коментар: Містика – то не така річ, якою можна захоплюватися. Можна захоплюватися псевдомістичними ідеями та течіями. «Містика» в чистому вигляді (містичність) – це вроджене світосприйняття, воно або є, або його нема. В містичному світосприйнятті нема нічого поганого, особливо для людей творчих. Треба на додачу до містичного серця мати холодну голову – і все буде гаразд.

Ви писали панові Андрію:

Оригінал: «Стосовно здивувань щодо "любові до паранормального" в середовищі дітей і епізоду зі згарищем. Так от, в 90-ті саме діти захоплювалися паранормальним, при чому масово. Десь років 7 тому це захоплення схлинуло.»

Дорогенька, це для вас воно «схлинуло». Справжнім, олдовим езотерикам колишнього Союзу зараз майже 80. І молодих багато. Тільки вони не пишуть «містичних» книжок та не бігають по езотеричних форумах.
Насправді, все, що за совітів називалося «містикою» або ж, як притягнутий за вуха синонім, «паранормальними явищами» – це душевний та духовний шлях, притаманній кожній людині, це цілком нормальний процес, змінюються лише ідеологічні вказівки та тлумачення. Читайте Ассаджолі.
Містичного маразму не буває, бувають психічні хвороби, як болісний процес становлення цілісної особистості.
Так само неможливо «по книжках» навчитися бачити ауру – це або є, або його нема.

------------------------------

Оригінал: «Я не вірю твоїм фантазіям! – засміялася вона мені в обличчя. – Я вирвалася з полону містичного маразму!»

Насправді Ольга «спить», а точніше бачить у видінні свою другу половину, «темну», чи то «емоційну». Дві подруги – то дві складові Ольгиної особистості, які за нормальних умов мають злитися.
У вашому оповіданні все навпаки. Пам’ятаєте, у Джебрана: «Поки я спав, мої шість «я» вирішили вбити сьоме». Так і у вашому оповіданні – поки Ольга спить, Агьло вбиває її.

І на місто Ольгиної душі, яке залишилося без світлого охоронця, спадає «містичний маразм» чорних стріл.

----------------------------

І наостанок: чи дійсно Ви вважаєте своє оповідання «білою магією»?

Noelle Daath

Помилилася, мала на увазі пана Андрія.

ND

Наталю, я чудово розумію, що навряд чи ми поспілкуємося в приваті.
Але я людина ввічлива, моя справа - запропонувати, ваша справа - відмовитися. :)

ЩЕ РАЗ повторюю. Мої ніки в літературному Укрнеті: Noelle Daath та Ноель Даат. Був іще один, на двох українських абізянячих форумах, я з одного пішла, на другому забанена.

Якщо дійсно чиясь рецензія повторює мою, майже слово в слово - мої співчуття.

Щодо моєї особистості - вибачте, а чи багато ви знаєте про мене? Звикайте, можливо, сюрпризи продовжуватимуться. (До речі, якщо під словом "особистість" ви маєте на увазі "можливість маніпулювання"... то щодо пана Олеся вас також чекатимуть сюрпризи).

Щодо книги зі згарища. Свої "книги зі згарища" я підпалюю сама.

ND

Шановна Noelle Daath, мені було дуже цікаво прочитати Ваш діалог-монолог з "експертом із містичного маразму". :)
Також, як і діалог-монолог М.Р.-ND на творі, який вже видалений.
Звідки про це я знаю? Читала книгу, яка зникла зі згарища. ;)

Але якщо без сміху, то попередня рецензія краща. Там є особистість рецензента. А те, що Ви написали, дуже схоже на рецензію іншої людини, яку я отримала на цей твір не на ГАКу. Співпадають навіть точки і ритміка (ну, Ви розумієте, про що я ;).

Тому
"Et cetera, et cetera… за Вашим бажанням, я можу продовжити у приваті"
ми навряд поспілкуємося в приваті.

Наталія

«Ну,ND,поклали ви нд на обидві лопатки,ще й ногою на горлянку наступили.Але не радійте!Зараз прийде Кат, він же Лісничий,він же (Хіба ім’я має значення у нашій роботі?)Тетяна, Катерина, Есмеральда... Яка різниця?»

Я попрохаю шановного Ката залишити нас з авторкою наодинці. Звичайно, якщо він не ревнуватиме. :)

«Їй,авторці, не потрібна допомога.Вона просто бажає, щоб гакіці її вислухали і поділилися своїми враженнями стосовно того, що прочитали. І більш нічого.

А потім вона заведе гаківців під дощ із чорних стріл - і буде по всьому.»

Я не маю бажання допомагати авторці. Я відповідаю на її прохання – «дайош рецензію!» Даю.

«Як на мене, цей твір - суцільна фрейдистська маячня.
І авторка дійсно намагається так зманіпулювати читачем,щоби фінал "твору" реалізувався у реальному житті. Попереджаю,що це є небезпечно для здоров"я читачів.»

+1. І я про це. На жаль, авторка сама забажала відкритого та чесного рецензування.

Дякую за підтримку, шановне панство! :)

ND

Шановна ND в конкурсі на кращу рецензію ім. репресованого редакцією e.coli ви на добрих пів голови випереджаєте андрія д.м. Переможцю приз. Я поки що буду думати який. З повагою,

e.coli (літературний біженець)

Ну,ND,поклали ви нд на обидві лопатки,ще й ногою на горлянку наступили.Але не радійте!Зараз прийде Кат, він же Лісничий,він же (Хіба ім’я має значення у нашій роботі?)Тетяна, Катерина, Есмеральда... Яка різниця?

Їй,авторці, не потрібна допомога.Вона просто бажає, щоб гакіці її вислухали і поділилися своїми враженнями стосовно того, що прочитали. І більш нічого.

А потім вона заведе гаківців під дощ із чорних стріл - і буде по всьому.

Як на мене, цей твір - суцільна фрейдистська маячня.
І авторка дійсно намагається так зманіпулювати читачем,щоби фінал "твору" реалізувався у реальному житті. Попереджаю,що це є небезпечно для здоров"я читачів.

Експерт із містичного маразму

Забулася додати одну деталь:

Українською "чорнява" - то не зовсім брюнетка. Не буває природніх брюнеток із зеленими очима, то інший фарбник у шкірі, волоссі, очах... насправді він темно-темно-красний, а очі матимуть всі відтінки зеленого, потім коричневого, аж до темно-бурих тонів.

Відьми в українській традиції чорняві та зеленоокі. Але сьогодні ми назвали б їх темними шатенками. Сучасні люди краще розрізняють кольори та напівтони.

ND

	Додати свій відгук

Згенеровано за 0.0166499614716 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design