

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	825
Творів:	12434
Рецензій:	19233

Наша кнопка

Код:

Рецензії

рецензія

(Рецензія на твір: Дощ із чорних стріл, автор: Наталка Дев’ятко)

Авторка так наполегливо викладає свій твір, що, вочевидь, вважає його дійсно вартим уваги. Не коментуватиму його друк в «УФО». У таких випадках має працювати літредактор. Якщо я вірно зрозумів. То ц даному випадку це – одна і та сама людина. І, вважаючи своє стилістичне вміння досконалим, мабуть, вирішила не питати порад від инших читачів... Хоча, все це – лише припущення. Може бути, що прочитання сторонніми редакторами мало місце. Більш того, цілком можливо, що це вже правлений і «затверджений до друку» текст зі всіма правками, що вважались за необхідне всіма причетними до написання, попереднього перегляду, літредактури і друку, а насамперед – п. Наталкою.

З цього всього виводжу наступне: п. Наталка вважає твір невірно прочитаним, необ’єктивно критикованим, а друк оповідання, на її погляд, випрадовує його вартісність – инакше чого би на цьому двічі наголошувати.

--

Перейдемо до самого оповідання.

До психолога Ольги приходить таємнича «Світлана», яка розповідає їй про своє дитинство. У ньому вони з Ірою(подругою) плекали в середовищі дітей(???) «любов до паранормального»(!) і, що вже не дивно після цього, «жагу таємних знань»(може, малась на увазі «жага ДО таємних знань»?). вони були авторитетними поводирками, бо «робили надзвичайні відкриття» - їх, за словами авторки, за це діточкии «боялися і шанували». А сила їх дружби «спокушала багатьох дітей». Світлана визнає, що залякували дітей вони, щоправда, несвідомо. І виправдано, бо паранормальні захоплення «вчили добру, відданості, щирості, будили бажання допомагати», і урізноманітнювали це все «захопленням містикою». Не без підґрунтя, а «з власною ідеологією і внутрішніми законами»(після цих слів очі оповівдачки чомусь «блиснули й одразу згасли» - ??.. нічого не нагадує?).

У згаданій групці все відбувалось досить швидко, вони «самі не помітили, як почали бачити аури людей, енергетичні течії, навчилися спілкуватися подумки». Це все через книгу, яка «потрапила до рук»(!! – от воно як..). щоправда, цінна річ не збереглася, бо кмітливі підлітки знайшли для фоліанта класну схованку: «Ми заховали її на згарищі, і однієї ночі уламки споруди зайнялися знову, лишивши на ранок новий попіл.». Тільки дисципліновані діточки «не засмутилися через втрату книги». Хтось не такий стійкий би засумував, але наші герої незламно вірили у світле майбуття і «не базікали про свої нові вміння».

Далі відбулась незвичайна подія, (для мене особисто – одна із найцікавіших у творі) бо під мовчанку Світлани «до кімнати увійшла напружена тиша». Про тишу нічого більше не сказано, але видно, що її, як і учасників нетривіального містичного діалогу, скувало напруження. З речення читачеві зрозуміло, що «тиша» – це літ. герой. Добре, що підла одруківка – Тиша, яко власна назва, мала б писатись із великої літери – не завадила розумінню епізоду; майстерно зображений Наталкою одним реченням, образ не залишає сумніву у тому, що ж відбулося насправді. В майбутньому твір, я не маю сумніву, матиме продовження, бо, увійшовши до кімнати, Напружена Тиша зникла з історії. Не була ж вона введена заради сміху?! Пізнаю приховану зачіпку на майбутнє...

Далі, як дізнаємося з докладного пояснення Світлани, всі все почали забувати(це спричиняє Дощ Із Чорних Стріл, що по ночах вибиває спогади з людей, і лиш такі містичні і правдиві особи, як С., здатні протистояти навалі ворога!). А найгірше – це те, що Іра теж все-все геть забула. Серед тих, хто забуває, і наша Психолог Ольга – в неї спогади чорно-білі(круто, до речі, як вона на це раніше не звернула уваги – а.. Дощ!! От де заковика!). До речі, Іра, подруга, що керувала разом із С. Групою дітей-паранормалів, навіть подругу забула. Але С. Впізнала її – за «оздобою». Що б це за «оздоба» - це такий синонім до слова «шрам» підшукала п. Наталка. Хороший у неї тезаурус, глибоко копає.

Ще ми чуємо спів С. І її гурту «The Road Of Dark»(«Дорога Темноти/Темряви» - позитивна і взагалі добра назва, що продовжує славну традицію дит. ідеології), для якого наша оповідачка готує тексти. Ці останні, як видно з тексту, не сподобались не лише мені, але й п. Наталці та психологу Олі – у творі над Світланою і її піснями явно іронізують, щоб не сказати «стібуться»: спочатку Оля ніби-то захоплюється творчістю послідовників «Qeen» та «Арии», але далі йдуть красномовні слова: (після того, як по радіо залунала неперевершена пісня Роадів)« заверещало з динаміків» і Ольга вимкнула звук, та й каже до С., «Ваші хіти повсякчас в ефірі». Тонко відзначено. Про «силу» тих віршів нічого не казатиму, про це треба би окремо. У прозі, це, зрештою, лише прийом, тому їх якість тут не визначальна.

Взагалі, непросто зрозуміти, як змінився характер стосунків дівчат впродовж розмови – із незнайомих людей(чого всю цю оповідь С. Викладала, нібито прийшовши за проф. Порадою до лікаря – і виглядало, що недарма, але в кінці лікар сама ввійшла в роль, і вже нічна гостя проводить терапію: «Ось бачите, ви також починаєте забувати. Спочатку кольори...» - які у вас із цими соловами асоц.?) перетворилися на товаришок... Принаймні, в цьому впевнена Світлана «пробач мені, подруго». Дивним це звертання видається ще й тому, що з-під безпечного даху С. Витягла О. Під Чорні Стріли, які ту вразили і вона втрапила через це під мерса: «Я так і не змогла вберегти тебе». Спірне припущення.. чи то навпаки – очевидно, що не змогла. Навіть заспокоїлась – побачила душу померлої, стоячи непорушно, глянула на юрбу біля трупа і на водія, що випрадовувався «лінькувато»(неологізм!). А людям вона видаввалась «то грізною чорною богинею, то пекельним жахом, то гордою орлицею з розпростертими крилами» - тільки не людиною. Це й не дивно, коли вона над померлою почала співати рок-пісню на власні слова, в той час як инші викликали швидку. Авторка постійно натякає на дивний погляд С., яким вона з якогось дива почала тиснути на Олю і навіть перемогла її в цьому змаганні(з якого дивав вони боролись? – незрозуміло..).

До смерті психолога могло призвести і те, що її ще в приміщенні били. Била її «дрож». Теж якась містична, судячи зі всього, потвора. Не дрижаки, які українською б’ють тих, кому лячно чи холодно, а «дрож» - паранормальний полтергейст, напевно.

Не зупинятимусь на силі-силенній застосованих безпрецедентних технічних засобів змалювання у «Дощі» - бо розмір реци перевищить обсяг самого твору. Це і неймовірний патос у кожнісінькій фразі, чи то від автора, чи товід літ.героїв, і постійні пояснення у діалогах, що вміло затягуютьі подвоюють враження, мабуть для його підсилення, і такі класні звороти, як «не нервувала, контролюючи почуття» – висота польоту опису в цьому епізоді надзвичайна, а це ж далеко не єдиний «надзвичайний випадок» із «Дощу», вчитавшись, і не таке натрапиш.. ох.. це і недооцінені ГАКівським читачем описи всього і всюди впродож твору, мінімум із двома-трьома прикметниками на кожну деталь – щоб ніхто не засумнівався. Словом, що там казати, це читання чимало дало мені, давно нічого схожого не траплялось..

--

Підсумую. І це вже без жартів: у майбутньому перед не те, щоби публікацією, а взагалі перед оприлюдненням, перечитати свою річ разів за п’ять – не менше. Дати розумним і вартим довіри знайомим Письменникам – вони злого не порадять, а коли вже порадять, то послухати. Я себе до таких радників не зараховую, оскільки знаю про набагато відоміших і поважаніших у літ. світі людей, яких і сам люблю читати, що могли би дати цінні вказівки п. Наталці, коли вже вона хоче друкуватися аж так сильно..

Без образ. Я вділив багато часу перечитуванню і аналізу «Дощу». Особисто моя думка – це жах. Не розумію, чого наполегливо пхати його читачеві...

сказавши, що більше не писатиму на цій гілці, я мав би так і зробити. та, поглянувши на те, що починається знову, напишу, справді востаннє(:

до тих, кому моя реца видається знущанням: не читайте її. це точно не знущання. я абсолютно індиферентний щодо шановної авторки, всього лиш відкритикував конкретний твір, який особисто сам після прочитання вважаю дуже погано написаним.
коли з цим хтось не погоджується, нехай напише свою думку у вланому відгуку. коли для когось не має раціонольности у висловленому мною і він не бачить там нічого по суті твору, хай напише сам По Суті твору, так, як вважає за потрібне. у своїй реці. і все тут. починати суперечки з переходом на особистості є безглуздо. і точно не несе жодної користі ні для кого. навіть, як реклама твору, вони, ці суперечки, більше не потрібні, він вже давно так розрекламований. тому, для симпатиків "Дощу" кажу це, напишіть свої позитивні враження, чи там не дуже, які у вас є від нього - у власній реці. і все, і питання зняте.
я ж від своєї думки не відмовляюсь, і не розумію, чому мені чи иншим нав'язують протилежну.
для мене особисто поточна тема вичерпана.
щиро сподіваюсь, що читачам цих слів стане розуму і такту перейти в конструктив. якщо ви дійсно вподобали собі цей твір, то флуд під ним не додасть йому балів. зрештою, ваша справа,ви створюєте певний імідж...

andriy д.м.
а взагалі, більше посміхайтесь, не тупіть так.(; реакція НД найпозитивніша з усіх, вам не здається? вже за це слід подякувати Наталці абсолютно щиро - вона отримує задоволення. словом, (((:

Пане Андрію,бачте,ваша щира і доброзичлива робота все одно виявилася марною і непотрібною, я вам нагадаю одне древнє прислів'я:не метати бісер перед свиньми.Я нікого конкретно не маю на увазі,подумайте просто над цієї древньою мудрістю.
Будівничий

"Без образ. Я вділив багато часу перечитуванню і аналізу «Дощу». Особисто моя думка – це жах".

Тобто, шановний пане рецензенте твору "Дощ із чорних стріл", ви пропонуєте цей твір з жанру "Містика" перевести до жанру "Жах"?
Він же вас так налякав, що ви не змогли втриматися від знущання над автором твору, яке оформили у вигляді "рецензії", по суті твору так нічого і не сказавши? Це природна реакція. Дійсно так?

Лісничий

Шановний М.Гоголь.
Ви кажете "рецензія - найвищий спосіб відплати автору за твір. А докладна рецензія - й поготів".
Так, згоден. Та то не "докладна" рецензія. То - знущання над автором твору, "оформлене" рецензією...
А як ви відноситесь до знущання над опонентом, яке "оформлено" художним твором?
Чи досить вказати, що "Усі збіги випадкові і не мають нічого спільного з реальними людьми і реальними подіями"?
Та зараз рецензії тут, з вашої ласки, розділені по категоріях імен авторів, а не по якості творів.

З повагою,
Лісничий

Андрію, ви - герой. Якби всі писали такі рецензії, на нашому сайті можна було б відкривати школу молодого автора. Дякую за велику роботу, що ви її зробили. Авторці раджу прислухатися - людина стільки часу витратила на роботу, що гріх не скористатися. І не ображайтеся одне на одного - врешті, рецензія - найвищий спосіб відплати автору за твір. А докладна рецензія - й поготів.
М.Гоголь

не продовжуватиму, оскільки ви не зрозуміли з моєї реци майже нічого(: отже, воно вам і не треба. спробую дещо детальніше.. за відповіддю.

текст я не переказував, а вживав із ілюструванням власними зауваженнями. ваше право їх заперечити, коли ви не згодні, але це тільки свідчить, що вам своїм твором вдалося мене переконати, що це оповідання я прочитав дарма.

тут не йдеться про моду. імхо, це дуже неякісно написане оповідання, тому стьоб обраний як найменш радикальний спосіб виславити мінуси його, знаючи темперамент народу і, беручи до уваги побажання редакції щодо коректности. продовжити перелік недоліків "Дощу" можна - та не треба.

вичитуйте свої речі з погляду сторонньої людини. я вам пишу про те, як це виглядає, а не що ви там хотіли показати. якщо ми пишемо різне - то вам не вдалося обраними засобами висвітлити те, що хотілося. отак.

хоча я радий з того, що вас так потішила реца. це позитив, а позитив - єсть харашо(:

andriy д.м.
п.с.: при бажанні більше нікого не слухайте і пишуть не менш геніальні речі. тільки тоді не дивуйтесь, коли будуть писати реци не в стилі моєї, а в стилі тих попередніх - якість підготовки тексту до цього людей менш стриманих за мене тільки спонукатиме. моїх дописів тут досить(:

Не подобається пластмаса? Їжте гуму!!!
:))))))))

Наталія

Доброго дня, andriy д.м.

Сміялася. Щиро. Читати вмієте. Робити висновки... Теж вмієте, але чомусь публічно їх не висловлюєте.

Відповім на перше запитання стосовно другої появи твору на сайті: причина суто технологічна – видалення твору разом з рецензіями і його повторна публікація займають набагато менше часу, ніж видалення кожної рецензії до нього. Про що було погоджено з редакцією (можете подивитися коментар від редакції на іншій гілці). То цю тему, думаю, закрито.

Тепер стосовно тексту, так старанно переказаному Вами.

1. Автор не є героїнею на ім’я Світлана. Насправді ми дуже різні, і я сама, певно, ніколи б не назвала таку людину, як Світлана, подругою.

2. Ви постійно намагаєтесь показати Світлану в позитивному світлі. Але вона не є позитивною героїнею і ніколи не була. В тексті нема жодного натяку, що вона позитивна, а натяків на негатив – багато. (Хоча не це пояснює її вчинок щодо Ольги.)

3. Більшість згаданих Вами фраз належать не автору, а героїні. Це її розповідь про власне життя (ми, до речі, не знаємо, наскільки вона щира) і її інтерпретація минулого. Імовірно, що для Світлани "шрам" може сприйматися як "оздоба". Моїх слів там взагалі мало.

4. Цікаво, що Ви не помітили деяких збігів у тексті і прочитали буквально майже всі метафори. Загадка, що є в тексті, Вами розгадана не була (принаймні, про це не було сказано), хоча зазвичай її розгадують. І, чесно кажучи, буквальне прочитання метафор і символів на ГАКу мені вже починає набридати.

5. Стосовно здивувань щодо "любові до паранормального" в середовищі дітей і епізоду зі згарищем. Так от, в 90-ті саме діти захоплювалися паранормальним, при чому масово. Десь років 7 тому це захоплення схлинуло. А згарище (теж, до речі, реальна подія тільки не з книгою) дійсно використовувалось реально існуючими дітьми як сховок, бо там чужий точно нічого шукати не буде (залізна логіка, чи не так? ;)

6. Також момент, на який не можу не звернути увагу: в тексті ніде не сказано, що втрачені спогади спричиняють появу дощу із чорних стріл. Тому незрозуміло, чому Ви робите такий висновок.

Далі в дрібницях:

- Світлана визнає, що залякували дітей вони, щоправда, несвідомо.
Сподобалось. Гарно вгадали.

- після цих слів очі оповівдачки чомусь «блиснули й одразу згасли» - ??.. нічого не нагадує?
Цього натяку я не зрозуміла.

- «Ось бачите, ви також починаєте забувати. Спочатку кольори...» - які у вас із цими соловами асоц.?
Це теж можна було б для автора роз’яснити. :)

- «лінькувато» (неологізм!)
Існуюче слово. Відкрийте словник. :)

- А людям вона видаввалась «то грізною чорною богинею, то пекельним жахом, то гордою орлицею з розпростертими крилами» - тільки не людиною.
Саме так. ;)

За пару обдруковок дякую. Та й взагалі дякую за рецензію: було весело.

Тільки наступного разу все ж аналізуйте твір, а тоді вже пишіть щось по його мотивах. Стьоб не завжди доречний при спілкуванні, навіть коли він модний. :)

З повагою,
Наталія

+1)
ISV

сорі за одруківки - на жаль, реци редагувати не можна на сайті, то вже так і буде. зміст, я сподіваюся, зрозумілий - забагато в опопвіданні пластмаси.

з повагою,
© andriy д.м.

	Додати свій відгук

Згенеровано за 0.0107910633087 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design