Юля, твій вірш - бездоганний!

Вітаю Вас, шановна Віко :)
Я не сперечатимусь - і Ви здогадуєтесь, чому.
А тільки погоджуватимусь та пояснюватиму.

1. Про досконалість завів мову рецензент, а я - підтримав, використавши тезу однієї з найвідоміших цитат на цю ж саму тему.
2. Як би я склав цей вірш?
Ви питаєте, а я - відповідаю.
Хоча питання не по суті, бо воно нагадує таку неконструктивну річ як перехід на особистості на зразок "на себе подивись", я можу сказати, що ті автори, з якими я підтримую конструктивні творчо-віртуальні стосунки, нерідко отримують від мене мої версії проблемних рядків. Тому можу сказати, що я склав би деякі рядки інакше, а сам вірш - ні, бо він вже існує.
3. Погоджуюсь - вірш цікавий, і уявіть собі, якою я був би свинюкою, якщо взявся би його неконструктивно критикувати чи принижувати його внесок у розвиток української художньо-поетичної творчості.
Або яким би я ведмедем, якщо б я його захоплено нахвалював, чуючи лише самого себе. Тому я ледве-ледве, саму манюсіньку крихтоньку рецензую згідно з генеральною задумкою цієї рубрики - "написати рецензію". Ні краплини особистого, а тільки технічна сторона питання. І вже навіть почав жалкувати, бо така (Ваша і мовчазлива) реакція на мої маленькі зауваження виглядає досить знайомо-специфічно.
4. Нижче я навожу звукограму чи ритмограму цього вірша. Якщо вона комусь цікава, то вона може бути ще і корисною.

0-1-0-0-1-0
0-0-1-0-0-1-0-0
0-1-0-0-1-0-0
0-1-0-0-1-0-0

0-1-1-0-1-0
0-1-0-0-1-0
0-1-1-0-1-0
0-1-0-1-1-0

0-1-1-0-1-0
0-1-0-0-1-0
0-1-1-0-1-0-0
0-1-1-0-0-1-0

Творчих успіхів усім. Тримайте смайлик :)
Олесь.

© анонім, 05-06-2008

Шановний пане Олесю, звісно, це справа не моя (думаю мене вибачить авторка вірша), але мушу трішки реагувати: які ще досконалелення? Хіба вірш - це одна лише технічнa його зручність? Цікаво би було поглянути, як би особисто Ви склали цього вірша з такими ж образами? Як на мене, цей вірш саме зачаровує своєю прихованою багатозначною семантикою, образністю, навіть символікою, якщо вже на те пішло. І з ритмом я тут проблем великих не бачу. Бо вірші, як і творчість сама по собі - це справа передусім смаку, а також незбагненної ірраціональної суміші почуттів, роздумів, фантазій - коротше - психічної (емоційної та інтелектуальної) енергії, котру автор вкладає у свій витвір. А тому пропоную: давайте не будемо нав´язувати комусь суто своє світобачення та створювати нову диктатуру формальностей, добре? Бо і такі вірші мають право на життя, а раз це комусь до вподоби, значить, не все так кепсько. Заодно прошу вибачення, що втрутилася y рецензію. :)

З повагою,
Віка Йіхова

ПС: і про ніяке нахвалювання не може бути й мови, коли вірш і справді гарний. Бо поезія не вимірюється лише формою, інакше б вона була досконалою, справді бездоганною, проте штучною. До речі, хотіла б iще додати, що чеська мова теж дуже гарно римується (як, звісно, і всі слов´янські мови), але чомусь сучасні автори вже давно відійшли від цього способу віршування.

© анонім, 04-06-2008

Досконалість, як кажуть, не має меж, шановна Юліє.
Ви не бажали б спробувати вдосконалити вірш, позбувшись зміни віршового розміру з ямба на хорей у другому рядку першої строфи?
Потім ще я бачу проблему з силабо-тонічному аспекті. Інакше кажучи, не всюди вірно чергуються наголошені та ненаголошені склади.
Я просив би вірно сприйняти мої маленькі зауваження, від яких твір виграє. В такому вигляді, як зараз, він годиться для дружніх заохочень, захоплення знайомих, друзів.
А від самих лише слів захоплення прогресу не буде. Або буде тоді, коли не буде про що писати зауваження, а тільки те, що і бачимо.
Бажаю Вам творчих успіхів.
Олесь.

© Олесь, 04-06-2008