Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2601
Творів: 47347
Рецензій: 92121

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Місто, якого вже нема

(Рецензія на твір: Коридори мого міста (Ч.2), автор: Настя Мельниченко)

© Ігор Скрипник, 29-05-2008
Почав читати ваш твір і відразу подумалося, що він буде про дігерів і в ньому будуть підземелля і катакомби, каналізаційні колектори, довгі звивисті коридори, повороти, лабіринти, купи хламу, пилу та різних почвар. Справді, чимало цього тут є, і навіть більше. Але я б не назвав це повістю про дігерів. А якщо і є, то лише один. Початківець. Мимоволі. Під час прочитання можуть виникнути деякі асоціації із славнозвісною ”Штольнею”, однак це зовсім інше. І набагато краще.

Це мандрівка. Можна сказати і в паралельну реальність, і в задзеркалля, і в минуле. А швидше у це все разом взяте. Це мандрівка у Київ, який був, якого нема, але який все ж є. Подорож головної героїні нагадала мені два оповідання Богдана Малини, в яких головні герої здійснюють подорожі, то в минуле Львова, то в Анти-Львів.

А тепер детальніше.

”Та і Юри тут вже давно не лишилось.” – у мене склалося враження, що Юра не людина, а предмет

Епізод із незнайомкою в японському ресторанчику. Я не бував у японських ресторанчиках, але все ж не можу уявити, як головна героїня могла спостерігати за незнайомкою, перебуваючи за ширмою. А може це незнайомець? І отой епізод із недопалком. Хіба це видно за ширмою? І, взагалі, навіщо було акцентувати на цьому увагу. Якби ця незнайомка, була як та рушниця, що вистрілить в кінці, а вона так і ніякої ролі у творі не зіграла. Як на мене, варто цей епізод прибрати.

Епізод зі сном. Мені здалося, що чоловік просто не прокинеться, а впаде у стан на зразок летаргічного сну, але теж непогано.

”Я старалася не озиратися, старалася силою волі відгородитися” – двічі ”старалася”

”під полку від сорому” – може ”полицю”

”заввіграшки” – завиграшки

”глупо боятися” – мені здається, що краще ”марно”

Сподобався розділ із потягом, у якому герої забували все – страхи, турботи, навіть своє ім’я. Така собі релаксація під час подорожі і можливість краще пізнати самого себе.

”сам дивне” – ”саме”

Щиро І.С.

Дякую за відгук! Я врахую Ваші зауваження;)))
Щодо ширми у ресторанчику: угу, моя проблема в тому, що я бачу перед внутрішній зором той ресторанчик і ту ширму, і мені "здається", що читач теж бачить... Але насправді він бачить лише те, що я написала. У тексті мався на увазі ресторанчик "Сім самураїв", там ширми такі... "дірчасті", крізь які все видно. Тепер матиму на увазі і виправлю!
Класно, спасибі:)

© анонім, 30-05-2008

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.70743107795715 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …