Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2710
Творів:	52097
Рецензій:	96321

Наша кнопка

Код:

Рецензії

маргіналії неодукованого

(Рецензія на твір: , автор: )

Стверджують, що Микола Васильович "розписував руку" - брав гусяче перо, занурював у кламар і починав з абзацу:

Микола Васильович дурень... Микола Васильович дурень... Микола Васильович дурень... Чудовий Дніпро у тиху погоду... - і далі за текстом, аж до "...важко і сумно стає на серці, і нічим допомогти йому."

Тут я спостерігаю дещо подібне - рука Автора "розписується". У 2-ій частині Зачину і речення, і абзаци довші, зростає деталізація (аж до ретроспективного занурення у прибуття діда тітки Галини та Насті, а за 30 років і самої тітки з донькою, після чого моментально промайнуло ще 12 років, разом 42, одним, але детальним махом), ускладнюються змалювання стосунків персонажів, самі персонажі робляться живішими, тривимірними (якщо порівняти, наприклад, Аліну та Настю). Це нагадує не тільки Миколу Васильовича, а й Джоан Ролінг - кожен наступний том Поттеріани буквально і небуквально переважав попередній (що цілком виправдано з огляду на дорослішання героїв і відповідне ускладнення їхнього життя, зростання їхніх можливостей, загострення викликів аж до світової чаклунської війни, та й природного забування подій перших класів середньої Гогвортської школи чарів і магії). У Вашому тексті цей процес відбувся стрімкіше, в рамках 2 частин Зачину - і я не маю певної відповіді, чи слід ці дві частини між собою гармонізувати (радше "так"), а якщо так, то яку частину якій підпорядкувати як наративному та естетичному канону (а тут вольному воля) - мені кожна частина подобається як така.

Моє суб'єктивне "?", певно, пов'язане з моєю неодукованістю у світі фентезі та й загалій неосвіченості. Перечитавши обидві частини Зачину кілька разів, я все ще відчуваю дисгармонію Тимішів/Бровків і Конвенту. Це як слово "унія" - і як сама унія - дещо привнесене ззовні, наче Тиміш живе у колись давно окупованій конвентцями країні або, навпаки, пращури Тимішеві окупували Конвент або заселили його вже покинутим. Я мимоволі згадую наших норманів - всі ті Інгвари та Хельги на наших теренах поробилися Ігорями та Ольгами, адаптувалися, "прімєнілісь к мєстності". З іншої сторони, мілетці побудували у межиріччі Гіпаніса та Борисфена Ольвію, а не Новомихайлівку між П. Бугом і Дніпром, отже, можливі варіанти.

З іншої сторони, якщо топоніміка і весь інший неймінг зробляться однорідними (цілком тут-теперішніми або цілком там-тодішніми), зникне оригінальність тексту та світу, яка мене, неодукованого читальника, наразі спантеличує, а утаємниченому у світи фентезі, навпаки, видається логічною та виправданою.

Втім, нам поки що нічого про минуле і майже нічого про той світ невідомо - хоча реалії його сьогодення цілком свої, наші, Нечаїв - чим не Коломия (за винятком, звісно, свята імен, Книги договору, човнів останньої подорожі, гірського краю, країни міст і т.д.). Маю підозру на паралелізм - як-от у Джей Кей паралельно та одночасно існують світ людців-маглів і світ чаклунів-магів, так у Вас паралельно, але неодночасно існують світ минулого (Конвенту у розквіті) і світ теперішнього (зношеного, зужитого, траченого часом і забуттям Конвенту, який раз у раз проривається крізь час і осадові породи і нагадує про себе та свою колишню велич і потугу). Але все це лиш мої недолугі здогадки та гіпотези - тим цікавіше, що ж там справді Автор собі має на думці.

Видно, що Автор пише з задоволенням - тому це з задоволеннім і читається. Будь-які оцінки наразі передчасні - Зачин створює враження, що Авторові йдеться про твір епічного масштабу, а такий твір заслуговує на чекання та читацьку опінію увесь або принаймні по таких хронологічно або інакше цілісних частинах, як томи Поттеріани або Темної вежі. А те, як "розписується" рука Автора, свідчить, що це і можливо, і вартує смиренного чекання - а там і Конвент зробиться єдиним можливим словом для позначення... позначення того, про що наразі невідомо нічого, тому й судити не можна.

То ж це не рецензія, це - думки людини, яка знайшла у покинутому будинку (замку лихваря?) кілька сторінок, видертих з книжки - ані автор, ні назва невідомі, а так хотілося б їх знати, аби розшукати та прочитати ту книжку усю. Гуглити марно! - чи то неоцифрували ще, чи то взагалі - ніколи та книжка тим автором не була написана, ось така таємниця.

Нюанси.

"Теплі й червоні, вони блищали від здоби" - не певен, що здобою можна назвати здобне тісто, здається, це слово позначає тільки вироби з такого тіста. Мабуть, руки блищали від олії (масла, сметани), доданих у тісто. Але це не точно.

Механічний програвач мені дещо дисонує - на рівні технології - з автомобілями та телефонами. Якщо вже 12 років тому у Конвенті виробляли щось на кшталт жуків-кросоверів, то, можливо, через 11 років у вінтажний за дизайном програвач могли інтегрувати якусь іншу голку, а не патефонну корундову, та й електрифікувати музику, вініл є вініл, але з притомним звукознімачем та електронікою старомодний на вигляд програвач розкрив би весь чар вінілу, і хто б тоді купував хоч і витвір дизайнерського мистецтва, але з кепським звуком. Та знов таки, недостатньо інформації про той світ поки що, тому й судити зарано. Тож - далі, Авторе, далі, зробіть таку ласку шанувальнику.

З повагою, Максим

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.75659489631653 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати

• Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …→

• День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …→

• Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …→

• Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …→