Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2697
Творів: 51478
Рецензій: 95968

Наша кнопка

Код:



Рецензії

"Каховське море" - дуже вчасно

(Рецензія на твір: Шлюзування, автор: Максим Т)

© Мар'ян Кіхно, 09-06-2023
(Мене погибельно марнує редакторство, тож...)

...(Зайві крапки)
Коли мені було набагато менше ("років"=kill), ніж тепер моєму молодшому, мама щоліта відправляла мене з Херсона до бабусі, (кома зайва) у(=в) Запоріжжя. Цей(=зайве) неблизький шлях я не проїжджав автобусом або потягом,(тире замість коми) я його проходив, а радше пролітав на СПК –судні на підводних крилах, такій(=kill) ніби космічній ракеті, яка(=що) лине над самісінькою(=kill) поверхнею води, неглибоко(=ледве?) зануривши в неї(=kill) свої(=kill, не сусідські ж?) гостролезі крила. Подорожувати СПК було неймовірно цікаво, одне шлюзування чого вартувало (=варте. Я досі застаріло й зашкарубло вважаю, що "вартувати" значить - "стояти на варті". Why am I so OLD?..). Уявіть:(=зайве. Натомість абзац) стрімкий плин судна раптом уривається під залізобетонною стіною впоперек ("поперек" цілком достатньо) Дніпра, а в тій стіні ("в ній", можливо?) – колосальні ворота, на кшталт врат Мордору (я люблю "кшталт", але простіше "тире врата Мордору"). (Вони, ясна річ, щільно зачинені, як і належить воротам і вратам - красиве, та зайве?). (Аж тут їхні= зайве?) стулки повільно розчахуються, судно прослизає всередину, і ворота знову зачиняються. Це пастка, це погибельна пастка! – щілина, вузька та глибока, наче могила, з чорними слизькими стінами, небо (десь аж ген-ген= далеко"?) над головою – тоненька (нє нада зменшувально-ласкавити?) ясна стрічка, та й то, побачиш її, якщо сидиш під ілюмінатором і здогадався глянути вгору, вивертаючи шию (аж до=зайве, прошу?) хрусту. Рідкувата (рідка?) пітьма, загрозливі потужні (звуки=зайве, бо деталізовано далі,) коливання та здригання палуби, жирні чорні нарости та довжелезні бороди водоростей на стіні одразу за опуклим склом ілюмінатора – страшно, Боже ти мій, як страшно було мені там(=зайве) самому! Стінами повільно стікає густий слиз, і так само (не тра "і так само", це послаблює?) повільно тече час (не тра "час", далі важливі "хвилини"), хвилина за хвилиною, і кожна з них відкраює скибку від величезної, ось(=зовсім зайве слово) щойно просто неосяжної хлібини, прихованої у грудях, – від надії на порятунок. Ось від неї майже нічого не лишилося, і вже подоланий сором, і я готовий притиснутися заплаканим обличчям до плеча байдужого до шлюзування попутника, аж тут... Що це? Мені здалося? Ні! Ні!(може не нада ні-ні?) Судно рухається!(може не нада окликів?) Воно прямує вгору!

Не ймучи віри своїм(=завжди це зайве слово, здається. "Я засунув свою руку до своєї кишені, звідти вийняв свій гаманець зі своїми грошима і сам заплатив за вечерю своєї дружини та своїх дітей". Будь-яка поява перетворює ситуацію на балаган, як мені вперто здається) відчуттям, які всі до останнього вкриті найдобірнішою гусячої шкірою (у вас відчуття вкриті гусячою шкірою?), я ризикую глянути одним(=зайве) оком за скло. Так, так! (=зайве. Абзац.) За рухом ледь помітних на чорній стіні прикмет переконуюся: ми йдемо нагору! З кожною хвилиною цього(=зайве) піднесення з безодні шлюзу та відчаю в салоні, в очах і на душі світлішає, і ось вже(=уже) все навколо заливає нестримне(=зайве) сонячне(=зайве, далі "сонячні") світло, стелею стрибають сонячні зайчики, сльози на моїх(=зайве) очах висохли, і я разом із судном опиняюся … в середмісті! (=зайве, у вас є трикрапка) – це(=зайве) якесь(=зайве) охайне містечко: виметені доріжки, лави, ліхтарі, буйні трояндові квітники, сонце, небо, життя, надія, щастя! – аж тут низенькі, заледве по коліно нашому СПК ворітця відкриваються та випускають його на якусь(=зайве) небачену, нечувану просторінь, що губиться в затуманеній далечині. Це Каховське море. Судно вмить набирає запаморочливу швидкість, стрибає верхи на свої(=зайве) крила, здіймається над водою і, задравши до неба гострий сріблястий ніс – летить, летить, (=зайве) як же ж чудово та вільно летить!..
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.044317007064819 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати