

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	848
Творів:	12980
Рецензій:	20396

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Ab Imperio etcetera

(Рецензія на твір: Тінь (друга редакція), автор: Камаєв Юрій Статус: *Історик*)

Шановний пане Юрію,
Тепер мені зрозуміло, ги-ги, чому Ви так жваво й зацікавлено відгукнулися на імперську тематику в моїх текстах! :))

Відтак, я нарешті дозрів до рецензії. Дві причини спонкуали мене вдатися до рецензування Вашого твору. Перше – віддяка авторові за його рецензію на мій твір. Друге – вимога участі в цьому проекті Гоголівської @кадемії. Відразу мушу зазначити, що ніколи не був ані прихильником, ані поціновувачем жанру фентезі. Тож і до тексту підходив як непосвічений ламер - звичайний читач. Тож і до моєї рецензій прошу ставитися відповідно. :(

Спершу зазначу позитивні моменти. Мою увагу привернула стисла й приваблива назва. Друге – відносно динамічнішій та легкий початок. Крім того, решта тексту читається не обтяжено, має певний оріентально-феодальний колорит, антикварну екзотику і очевидно, є геть віддаленою від українских клопотів і турбот, що є свіжиною та позитивом, який плавно переходить в негатив.

Власне, що я, як читач, дізнався нового чи цікавого? Я отримав трохи комфортної насолоди і задоволення від читання, однак наприкінці відчулося певне розчарування. Очікувалося якоїсь драматичнішої, кривавішої, несподіванішої розв*язки. Бо так автор вибудовував для мене напруження й очікування, що я був певен, буцім розв*язка мала статися бурхливою та кунгфуїстсько-самурайською, що на кшталт Тарантіно...

А де ж там було про кохання? І чому великі вельможі самі собі розливали чай , замість напівоголених прекрасних наложниць зі слов*янськими рисами обличчя? І пили лишень чай? Нажаль, я навіть смаку того чаю не відчув- чорний він був чи зелений, просмажений з рисом чи жасминовий, бергамотовий чи північно-джурченський.... А куди поділися всі екзотичні наїдки - запечені кролі фаршировані гусячими печінками і лангустами, смажені цвіркуни чи зацукровані цикади... - егеж, там бачся в якомусь місті голод почався.

Так, тепер про те, що мене дійсно стурбувало. Певні слова різали мені око, бо якось не відповідали моїм лексичним уявам про ту фентезійну місцевість і час: Міністри, генерали, офіцери, солдати, сановники, фінансові й будівельні справи, таємна поліція, серцевий напад тощо.

Чому б Вам було не продовжити фентезійну екзотичність і в цьому напрямку також? Адже, за визанченням тлумачного словника українське слово "сановник" - це "особа, що займала високий сан, чин у дореволюційній Росії ." Отакої! Хіба не краще пасувало б замість сановників мати у цьому творі "можновладців" чи "вельмож"?

Офіцери і солдати - звучить для мене якось неоковирно та занадто західноєвропейсько в далекосхідному контесті Кханя і Чена. Може б сотник і латник, воїн, вояк абощось? бо вже це пишеться українською... Генерал = це, скажімо, генеральний воєвода, воєначальник, командувач, Полковник Вершників Блакитного Дракона (це, мабуть, Ваші блакитні гвардійці?) тощо...

Міністр = це як генеральний писар, осавул, скарбник, візир, Хоронитель Імператорської Печатки чи Підскарбій Смарагдової Комори або Прапороносець Нефритової Коругви тощо?

А от що таке "двадцять туменів джурченів" для мене залишилося загадкою. Чи це більше, ніж наприклад, чотири бойові мантули цзярбунджунів? :) Авжеж, то було двадцять ПОЛКІВ чи ТИСЯЧ?

Серед анахронізмів я також вбачаю "фінансові й будівельні справи", смерть від "серцевого нападу" (може б у нього просто "розірвалося серце", або ще простіше - "Вогневидний Дракон Пекучого Неба преретворився на сиву хмаринку й увірвася йому через ліву ніздрю, впірнув у серце і перевторив серце на крижані бурштинові тріски" абощо...

Назагал, читати було цікаво. Будь ласка пишіть ще! :)

З найкращими побажаннями,
Олесь :)

Пане Олесю, дякую за прихильну рецензію і увагу до моєї скромної творчості. Окрема подяка за кілька дружніх козацьких потиличників.
Ваш закид щодо недбалої промальовки світу та вживання невідповідних термінів сприймаю схиливши голову, - ви маєте рацію.

Я намагався уникнути штампів (особливо кінематографічно-конфуїстських). Це видуманий світ, але я створював його на основі військово-бюрократичної ціньської держави (епоха, коли жили Лао Цзи і Конфуцій). Вона по духу і масштабу дуже далека від середньовічної Європи і ближча нашому недавньому минулому: мільйонні армії, всюдисуща таємна поліція, єдина офіційна ідеологія (дисидентів закопували живцем, усі книги, що їй суперечили - спалили), циклопічні “ударниє стройкі”, абсолютна влада імператора. Вона найближча до сталінського режиму. Можливо сановників варто було перейменувати в наркоми?

Кілька слів про меню: процес чаювання у східних народів - це швидше не трапеза а своєрідний ритуал: поезія і філософський диспут тут доречніший ніж зацукрована цикада.

P.S.

За мною рецензія на “Лебедине озеро”. Нажаль, робота якою заробляю на життя забирає надто багато часу,:-(.

	Додати свій відгук

Згенеровано за 0.00983595848083 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design