[ Без назви ]

Спасибі рецензенту-непідписанту за добрі слова, та за таке припущення. Дивно, але мені здається, що кожний наступний день щасливіший за попередній, а найщасливіші ще десь там, у майбутньому. Проте, щодо оцінки життя як щасливого, таке відчуття може свідчити про прямо протилежні речі. ..Ось такі думки інколи лізуть до голови, коли читаєш відгуки до рецензій на свій власний твір... :) Галина М.

© анонім, 13-12-2007

Ага, справді гарно написано, можна задуматись про щось приємне. Видно, що в житті Ви були щасливі.

© анонім, 12-12-2007

Віруню, дуже приємно, що навіть здалеку пильнуєш за новим на моїй сторінці... Колись давно, дійсно, був такий день. Ті дерева стояли просто позаду нашого гаража - я бачила їх, доки чоловік замикав ворота, тоді - коли відмикав... У проміжку було стільки всього - цілий день, і пів-України. А вони стояли собі на одному місці... І раптом я зрозуміла, що вони бачили аж ніяк не менше - хмари, птахів, і сонце обійшло навкіл них. Щоб бути у центрі Всесвіту мандрувати зайве... І цей спогад десь там ховався, а тоді знайшов для себе слова... Не знаю лише, чи ті, що треба. Галина М.

© анонім, 11-12-2007

А назва рецензії:
" Як i завжди..."
Прошу вибачити за допущену неточність та неуважність . Вiруня.

© анонім, 11-12-2007

О то ми про різні періоди все ж думали :) Ви про день, я не менше ніж про десятиліття. Дерева ті ж самі, і не факт, що бачили менше й менш цікаве, ніж людина, яка щойно повернулася до них з довгої, хай навіть навколосвітньої, подорожі :)

А.С.

© анонім, 11-12-2007