Ну що ж, Теде, дякую за увагу. І молодець, що вирішив нарешті написати критичну рецензію. Бо якщо усіх завжди хвалити, то з часом ці похвали перетворюються на фон і перестають бути цікавими.
Хочу помітити, що ти неправий, кажучи, що вірш торкається питання "злободенного". Все-таки злободенне -- значить щось таке, що є актуальним тільки для теперішнього часу, а отже, щось минуще. А питання, якого торкається твір -- як зробити жінку щасливою? -- належить до розряду вічних питань.
Відносно першого з твоїх двох критичних зауважень, то не розумію, що ти маєш на увазі, кажучи, що збиваються наголошені і ненаголошені склади. Розмір дотримано, перевір сам:
- - / - - / - / -
- - / - - / - /
- - / - - / - / -
- - / - - / - /
Не знаю, де ти там спотикаєшся. Мабуть, ти таки дійсно не жартував, коли казав, що критичні рецензії пишеш напимшись, укуримшись, чи квасолі наїмшись :))
Відносно завершення твору, то зваж ось на що. Цей вірш, який я написав про і для жінок, викликав у жінок певний резонанс. Отже, твір досягнув своєї цільової групи. Він викликав у читачок емоції, які хотів викликати автор. На більше автор і не претендує.
Так що поки що, Теде, вибачай, незарах. Але я так розумію, що це одна з твоїх перших спроб написання критичної рецензії. Я вірю, що ти можеш написати кращу критику, і сподіваюся, що ти це обов'язково зробиш :)
Зі взаємною повагою,
М.К.
© анонім, 09-12-2007 |
