Ой, дякую Вам, Валентино, від щирого серця... А мені так соромно було, що я зі своїми недолугими рядками полізла між справжні поети... Взагалі ще з дитнства щось у голові час від часу таке складається, віршоване... на російську я заборону наклала, так воно українською почало пробиватися... Це згадка про минулу весну, коли чоловік в мене дуже важко видужував після нещасного випадку.
Ще трохи є віршованого, як не засміють, то, може, колись виставлю....
Щиро, Галина М.
© анонім, 22-11-2007 |
