Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2580
Творів: 46832
Рецензій: 91227

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Музикант 11, автор: Анатолій )

© Вікторія Штепура, 04-10-2019
Теж дуже цікава частина. Мальовниче описана обстановка маєтку. Цікаво буде подивитися, як Вадим зможе згодом у неї вписатися - та й взагалі в усю цю структуру...

Здається я виконав свою місію літератора-аматора, якщо маю таку палку шанувальницю своєї творчості. Низький уклін Вам! З повагою і найкращими побажаннями, Анатолій.

© Анатолій , 06-10-2019

Щодо музикантів – так, це взагалі люди з дуже специфічним сприйняттям світу. Навіть незалежно від жанру музики. Маю серед родичів фахових класичних музикантів і навіть одного репера, а серед друзів – рок-музикантів, і бачу у них багато спільного. Як на мене, випадкові люди музикантами не стають, для цього треба мати щось таке особливе у душі. До того ж це ще величезні обсяги праці. Наприклад, для мене неможливо уявити, як людина запам’ятовує партію у двогодинному концерті якогось Баха чи Моцарта, де жодна музична фраза не повторюється, і може її почати грати з будь-якого місця. Це ж до біса якась магія! Або грати на скрипці з чотирма струнами водночас дві партії (сольну і басову). Або навчати студентів на оркестрі і чути, коли якась одна віолончель з десяти бере не ту ноту у загальній композиції. А для них це звичайна справа… А ще ж потрібна не лише техніка, але й емоції! Доводилося чути, як рокери відпрацьовують емоційний план, годинами довблячи один куплет – стороння людина не витримає таке навіть довго слухати, а вони ж у це цілком занурені! Як у них у цей час працюють мізки – як на мене, взагалі загадка! І емоційне навантаження виходить страшне, бо їм доводиться повсякчас штучно викликати певні емоції, повторювати їх, відпрацьовувати… музика ж – це взагалі насамперед робота з емоціями через звук. І хоч музиканти вміють ці емоції контролювати, але коли їх стає забагато, і нема куди їх регулярно «викидати» (на концертах чи деінде) – отут воно зривається з гальм і починає прориватися у повсякденне життя. І це стає величезна халепа і для них самих, і для оточення – бо їхні емоції стають неконтрольовані і навіть часом неадекватні. Тому музиканти справді у цьому сенсі дуже вразливі. Коли їх розпочинає кудись «нести» - то капець… Стикалася з таким – просто не знаєш, що робити з людиною…
Перепрошую, щось мене оце пробило на розлогі згадки…
І справді не зустрічала, аби хтось про це писав і щось намагався проаналізувати – хіба оце Ви. Тому мені й цікаво читати Ваші твори. Бо Ви справді беретеся за складні теми, які в нас зазвичай оминають, і не лише за цю. Велика Вам за це пошана!
От щодо журналістів не знаю – не доводилося тісно спілкуватися. Але читати про журналістську роботу у Ваших «Мамлюках» теж було цікаво. Помітно, що Ви на цьому знаєтеся.
Щодо собачої тематики – так. Небайдужа ще з дитинства. У нас вдома завжди жили собаки – різні, і не по одній. Ще мій дідусь був добрячий знавець стосовно псів. (А другий дід, до речі, знався на конях – вони за ним бігали, мов собаки, він навіть їздив верхи без вуздечки). Тож у мене «біологічна орієнтованість» спадкова… І у кожному творі пси у мене лізуть (принаймні, у великих творах), бо мені важко уявити світ, де їх немає. Вони для мене невід’ємна частина життя.
А ще я колись вивчала генетику реліктових порід групи мастифів (тобто, азійських мастифів на кшталт алабаїв і тобетів, і аж до італійських фермерських корсів). Мала на цю тему чимало публікацій і навіть монографію. Звідти й моя цікавість до Центральної Азії, зокрема до Туркменії. Ми колись разом з колегами пропихали до Міжнародної кінологічної федерації ініціативи по збереженню реліктових порід (аби їх визнали біологічним культурним спадком і не спотворювали «заводським розведенням»). Складали різні тести, програми, експертизи… багато чого було. Адже ці породи не можна отак тупо розмножувати без певного тестування, бо буде казна-що. Та де там! Бабло, на жаль, перемогло. Навіть італійські «корсятники», які теж спочатку підтримували цю справу, зрештою злилися у бік комерції. Чомусь люди ніяк не розуміють, що є речі, які не можна вимірювати грошима…
Власне, в мене ця тема з’явилася від мого першого туркменського алабая-аборигена. Бо ці пси – не окрема порода, а начебто окремий вид. Хтось про них казав – «інопланетяни». Цілком слушно. І це справді найкращі друзі, яких лише можна собі уявити. Щодо них я справжній фанат.
Втім, з псами, як з музикою або літературою – вони є на будь-який смак. Комусь подобаються такі, комусь інші. І це чудово. А ще мені взагалі подобається, як в нас люди ставляться до безхатніх тварин – роблять їм буди просто на вулицях, годують… Це означає, що в нас люди ще мають у душах дещо добре, а не самий меркантилізм. Я й сама намагаюся це якось підтримувати. Оце нині ще маю собачку з приюту (вже не вперше). Десь років десять тому вирішила – братиму отак до себе хоч по одній. Бо ліпше безпосередньо дати житло і догляд одній безхатній собаці, аніж якісь абстрактні акції. Усіх, на жаль, не врятуєш, та хоч когось. Це вже у мене друга така. Як кажуть мої хлопці – «ходячий шматочок щастя». Чудова кумедна звіринка, улюблениця усієї родини.
Приємно дізнатися, що Ви теж небайдужі до тварин. Ваше оповідання обов’язково почитаю.
Успіхів і натхнення! )))

© Вікторія Штепура, 06-10-2019

В своїх творах мені не вдається оминути собачу тему (ну дуже подобаються ці справжні друзі людської популяції) але визнаю, що Ви більший знавець у їх породах і окрасах, дякую за таку змістовну рецензію на "Собачу помсту". Якщо і Ви шанувальниця собак то я, від щирого серця, рекомендую прочитати моє оповідання "Весняні метаморфози".
Тепер щодо "Музиканта". Мені здавна дуже хотілося описати найбільш популярні та найбільш вразливі, на мій погляд, професії - це музиканти і журналісти, а тому з величезною цікавістю читаю і аналізую Ваші рецензії. Чи впишеться Вадим у прошарок сучасного панства, це і є основною інтригою роману. Дякую, що читаєте. З повагою, Анатолій.

© Анатолій , 05-10-2019

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.85337996482849 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …