Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2635
Творів: 48263
Рецензій: 92960

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: ГЯ-2018: Інра Урум. Оцінка конкурсних творів, автор: Конкурс Гоголівський ярмарок)

© (95.135.177.—), 21-11-2018
Я цей твір писала до книжки (400 років, як козаки Москву штурмували). І, прочитавши про конкурс, подумала: напишу його в Гоголівському стилі, буде на і на конкурс і до книжки. Написала на більш, ніж 18000 знаків. Потім скорочувала до 12 000.
Думаю: невже справді випустила ім’я царя?.. Та ні.

Ось так ви, Ірна, уважно читали, що навіть імені ца-ря не побачили. А ім'я царя - головне у творі.
Тому що назва твору спрямована до його імені.
Я думаю, чому ви написали про "скачки" сюжетної лінії, коли в цьому творі все так пов'язано, як в мо-заїці. Чи у вас брак уяви? А це, виявляється, ви про свої скачки писали – ваш метод читання трамплі-ном. Адже написали про «невідомого царя», коли там назва вказана.
Розумію ваше вболівання за Москву, але, якщо б ви уважно читали, то вам не прийшлося б уболівати. Я нікого ніколи не ображаю, коли спеціально не ста-ють мені на пальці.
На всі ваші запитання у тексті є відповідь. Навіть про те, навіщо Галі понадобилося продавати хату. Чому у коб-заря про це запитала? _______ Я дітей в школі вчу думати. Тому ви попробуйте… подумайте добре, чому.
«Але сюжет вже стрибнув» – видно, дорогий, що ви художні книжки не читаєте. Для вас потрібно було розписати сцену ку-півлі-продажу? Це важливо? Для мене це не цікаво. Задана те-ма і мета в назві твору.
«Й далі починаються перипетії на кшталт тих у радянських фільмах, із обмі-ном квартир. Хоча хто в кого що купує не зовсім зрозуміло». Ну й нагло. Якщо би справді були ці «перипетії», то ви би точно зрозуміли, хто в кого що купує.
Мене не цікавить, хто в кого що купує (я і так пообрізувала всі декорації для к-кості слів), але не залишила сюжет не зрозумілим.
Галя запитала в кобзаря про купівлю хати. Чому? Ганьбавід людей: козак її покинув, про це написано. (Вкінці твору Дмитро побачить Галю з кобзарем, що з піснями зустрічають військо).
Сюжет. Жила Галя, поселилася в її хату Ґуля.
Приїжджає Галин козак Дмитро (одумався) і попадає до Ґулі замість Галі.
Ґуля виявилася відьмочкою-«недоучкою». Від неї відбити-ся не зміг, тому що заінтригувала «польотом», а попасти туди було для нього край важливо.
Сцена за Кремлем на сенсорському соборі. (Для філософів вона мала би бути цікава навіть для захисту дисертації. Там є важливі символічні елементи їхнього гербу. (Я у сво-їх творах багато ідей роздаравую)).
Та, взагалі, кому я це все пишу? Тут всі, як діти в дитсадку, готові штовхнути іншого в пісок, щоб добігти швидше.
__________________________ Оксана Федишин

На конкурс я подавала інший твір, але виявився завеликим. Скорочувати його не можливо. Тому написала п.Сергію, який приймав, що легше написати новий, ніж скорочувати. Знову розігналася - і цей вийшов ще більший. Але можна було скоротити. Він мені дуже сподобався. В ньому переплітається мозаїка... Але треба це вміти бачити. Як ось побачив її один поет в моїй пародії: https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47287&poem=236999

© анонім (95.135.177.—), 24-11-2018

Тут можна випустити "літня", тому що дальше - все вказує на її вік.

© анонім (95.135.177.—), 24-11-2018

в скороч. -- часто "пробіл" не спрацьовує.

© анонім (95.135.177.—), 24-11-2018

Виставлю тут з повної версії перехід від першої до 2-ї частини (та він, зрештою, той самий,що і вскороч. варіанті) і знайомство з "рижою" панею:

– Тату, а правда, наша мама була подібна до цієї дівчини? Я пам’ятаю матусю у вишиванці, її чорні бро-ви, довгі вії і таку ж милу посмішку.
Галя і кобзар зустрілися поглядом. А хлопчик, мов дзвіночок, не вгавав.

ІІ.
З вікна карети виглянула руда кучерява літня жінка з красиво заложеними косами. Кучер поспішно відкрив дверку і простягнув руку. На сходинку карети спочатку висунулися повні ноги в чорних ботах на корках. Припі-днявши рукою чорну довгу оксамитову спідницю, щоб, часом, не заплутатись в ній, піднімалася літня жінка. З-позад жінки висунулася з посмішкою до вух голівка мо-лодої панночки і знову заховалася. Ще не встигла пані зійти з карети, як з позаду неї вистрибнула чорнява, як галка, дівчина років десь… вісімнадцять. Каблуки чер-воних чобіт цокнули об каміння дороги, і, наче молода лошиця, побрикала в сад так швидко, що червона стрі-чка, яка підтримувала її пишне волосся, плила в повіт-рі, мовби, наздоганяла свою непосиду. Як не дивно, одіта вона була більш скромно, ніж пані: лляна біла блузка з простою мережкою і недовга ткана спідниця.
– Ну й дзиґа! – крикнула навздогін дівчиську не-задоволена пані, розправляючи рюшки білої шовкової блузки та поправляючи складки спідниці, обшитої бли-скучою смужкою. – Хочеш мене перевернути разом з каретою?
Староста, наче зачарований, не відводив від пиш-ної дами очей. Відблиск сонця розливався по її чорно-білому блискучому одязі, який надавав жінці не абиякої елегантності.

© анонім (95.135.177.—), 24-11-2018

п. Максиме, не треба так зверхньо підсміюватися, щоб доказати свою правоту. Ось, що я там могла ще скоротити, щоб помістити хоча б одне реч. про одяг.
Є люди, що не сивіють до пізньої старості (тут у вас просто самооправдання). На її літній вік вказує повнота, хоча довга спідниця її витончує… і те, як «швидко» вона вибиралася з карети (за той час дочка вистрибнула і встигла багато чого зробити)…
Якщо написати просто жінка, то жінка може бути 20-річна.

© анонім (95.135.177.—), 24-11-2018

Оксано, я знаю, що таке руда, але літня жінка - чому вона руда? Взгалаі рудий колір волосся асоціюється із молодістю, грайливістю, бісиками з очей, сексуальністю - тобто з тими речами, які не є відповідними віку "літня". Чи вона літня в сенсі сезону? народилася влітку? Я не розумію. А якщо вона літня та не сива, то вона не має вигляду літньої, руді жінки й справді часто зберігають молодий вигляд у вже таки літньому віці. Але як зрозуміти, що вона саме літня? Ми її вперше бачимо, так? Отже, якщо вона руда та має моложавий вигляд, звідки ми знаємо, що вона літня? Таке повідомлення автора - руда кучерява літня - збиває з пантелику. А якщо вона в самих ботах, тобто гола руда кучерява ТА літня - то це вапше...
Щось треба з цим робити, як на мене.
З повагою. Максим

© Максим Т, 23-11-2018

Доброго вечора.
Руда - це не сива. Українське слово руда по рос. - рижа.
====
Була пропозиція - виставити весь твір. Як і де його можна виставити, якщо я зареєструватися не можу.
____________ О. Федишин

© анонім (95.135.177.—), 22-11-2018

Вам, Надіє, перш ніж братися писати, варто навчитися читати. В моєму коментарі ані слова про геніальність Інри Урума, також ані слова про те, що гоноровиті нездари - це Ви або хто інший з конкурсантів. Це навіть дивно, що з такою непересічною фантазією Ви вважаєте твір того ж Інри белібердою (щоправда, тільки після невисокої оцінки ним Вашого твору, але то таке, звичайний збіг, з ким завгодно може трапитися). До речі, Ваш твір я не рецензував. А якби й рецензував - до уваги беруть виключно оцінки суддів та інших учасників. Прим. и проч.

© Максим Т, 22-11-2018

Пані Оксано, а чи не могли б Ви опублікувати цей твір у повному обсязі, без скорочень? тоді усі могли би оцінити: чи дійсно скорочення заради участі завдали текстові шкоди?

© анонім (213.179.252.—), 21-11-2018

Шановна ппані Оксано, перше-лепше:
Із карети вийшла [якщо літня, то радше вибралася] руда кучерява літня жінка [руда і літня - щось одне я би радив залишити] в чорних ботах на корках. З-позад неї вистрибнула чорнява, як галка, усміхнена дівчина в червоних чоботах [вони обидві голі? Тільки боти та чоботи? Якщо ні, то нащо про взуття?]. З високого вузлуватого дерева знялася зграя ворон і закружляла над каретою. Кучер [руку допомоги прибрати - вони вже вилізли з карети обидві] оголосив [повідомив, назвав і всі решта синонімів...] сільському старості:
– Пані Руфіна та її дочка панночка Ґуля.

© Максим Т, 21-11-2018

Госпаді, ви ж твір не вчора написали, ви дійсно досі не бачите в реченні про старосту мовних неоковирностей? гаразд, нехай кучер буде тією людиною, що когось комусь "пред'являє", але ж про тавтологію ви маєте знати - префікс "пред" в "пред'являти" це не що інше, як зредуковане "перед", тобто слово означає - являти перед/вперед являти - тому ніхто не пише "пред'являти перед" - тому що за своїм смислом це те саме, що "перед являти перед". А все, шо вам спало на думку, то замість "перед явити перед", запропонувати "перед ставити перед". Ну це ж масло масляне. Просто переписали б все речення, і по всьому

© Інра Урум, 21-11-2018

Доброго вечора. Почала читати. Написала. Відправила. Не прикріпилося.
Не маю часу переписувати.
Максиме Т., ви який варіант пропонуєте замість слова "пред'явити"? "представить"? Деякі русизми, які прижилися в укр. м., уже виходять з ужитку, в т.ч. "представити". Цього слова я уже роки не могла позбутися.
Що ви пропонуєте замість "пред'явити"?
________________ Окс. Ф.

© анонім (95.135.177.—), 21-11-2018

Це відповідь до пані Оксани Федишин, в разі чого

© Інра Урум, 21-11-2018

Щойно дійшло, що це відгук іншої конкурсантки, просто за лексикою воно трохи нагадує дописи іншої людини. Ваше право реагувати на критику так, як забажаєте, Врешті моя думка щодо вашого твору, то лише моя думка. Але, серйозно - ви справді не бачите жодних недоліків у своїй праці? і як ви після того збираєтесь рости? Якщо я щось, з вашого погляду очевидне, недобачив у вашому творі, то це ж привід ВАМ задуматись, чому так сталось. Саме так я роблю, намагаюсь робити, коли бачу критику на мій адрес - навіть якщо людина, з моєї точки зору, не права, але щось їй у тексті муляє, то сумлінний автор шукажє похибку насамперед в себе, а не в читачах. Принаймні це стосується ГАКу, де люди в першу чергу вчаться в одне одного

© Інра Урум, 21-11-2018

Вибачаюсь перед читачами за відгуки з перелутаними словами, писала з телефона в дорозі.)))

© Надія, 21-11-2018

Автори вже все давно зрозуміли - і про геніальність, і про решту нездар. і вибір зроблять самі, Максим Т. вдало провів антирекламу.)))

© анонім (46.200.195.—), 21-11-2018

Надійко, боюся, Ваші коментарі матимуть не той ефект, на який Ви розраховуєте. Ось прочитають інші учасники, як Ви напосілися на твір Інри і подумають: "Харошие сапоги. Нужно брать":)

© Avtor, 21-11-2018

Ваші думки про геніальність))Урума залишається тільки вашими як я думки про нездар))).Про Олімп це провокація вапще.Я хочу змінити оцінку бо кажу,що в тому творі нема здорового глузду і я не нездара.Інші теж не нездара в Крім це автор, здоровий глузд і якого в цьому творі відсутній.Посміялася над скиданням з Олімпу молодець смішить ще)))

© Надія, 21-11-2018

Знаєте, Надіє, це справді так: мистецтво викликає в мене трепет, такий, благоговійний. З нічого, нізвідки на чистому аркуші паперу нібито звичайна людина створює новий світ, а нам дає на той світ подивитися, а в кого уява дозволяє - і зануритися, до ототжнення з героями, до перевтілення в одного з персонажів. Мені байдуже, як звуть автора, які його стать, віра, раса тощо: якщо цей автор вже себе зарекомендував, я очікую на нове від нього з трепетом. І для автора це неабияке випробування: тому що його провал стократ болючіший від провалу гоноровитих нездар; щобільші очікування, тим вищі вимоги. І такий автор це прекрасно розуміє; йому необхідна неабияка сміливість, аби пред'явити світу свій новий твір - тому що падіння його буде з Олімпу, з висоти, куди його підніс талант і захват читачів; а це - вкрай боляче, навіть - смертельно. Тому-то давні римляни й казали: Похвала живить мистецтво. Тому-то творам мистецтва - хвала і слава, незалежно від імен, а нікчемній писанині - ні.
Шаноний Ярмарку, гадаю, на майбутнє таки варто дослухатися до думки Надії: оприлюднювати твори анонімно. Аби виключити звинувачення в упередженості.
З повагою, Максим

© Максим Т, 21-11-2018

Авторе,перечитайте моє посилання,яке вам так сподобалось і не тявкайте,як я вам ще раз кажу що твір Урума біліберда.Нехай ще психіатр прочитає))

© Надія, 21-11-2018

На реци Максима до Урум,я його палкий захист)))Оксано,мусимо змиритись)))Максим З Трепетом чекав саме твору Урума)))

© Надія, 21-11-2018

Подивіться уважно на руки Максима до Крім.Особливо вразила першу реца на конкурсний твір З Трепетом. ..Думаю,коменти тут зайві)))

© Надія, 21-11-2018

Авторе, краще за Бредбері: були вони смагляві й золотоокі :)
Все буде добре!

© Максим Т, 21-11-2018

А я теж за Урума. Його твір один із найсильніших на конкурсі, хто б там що не тявкав. Тому можете і мене записувати до блакитнооких. Я не ображуся:)

© Avtor, 21-11-2018

За рівнем хамства вгадаю автора коментаря, навіть коли він позначений "Анонім" :) Здається, мої зауваження захищали українську мову та здоровий глузд. А яка це орієнтація?

© Максим Т, 21-11-2018

Максим, а ви що, адвокат Урума? Ви так ніжно тйого захищаєте, що поневолі замислюєшся над вашою орієнтацією). Оксана Федишин - респект і МОЛОДЕЦЬ!

© анонім (46.200.195.—), 21-11-2018

Мені в цьому конкурсному тексті запам'яталося оце: "Кучер, подаючи руку допомоги жінці, пред’явив їх перед сільським старостою".
Рука допомоги - цей вислів має переносне значення, а кучер подав руку (нібито) буквально, адже панянки вибиралися з карети (чи мається на увазі його допомога у пред'явленні "їх" перед сільським старостою - чому "їх" після руки допомоги ""жінці"? Іх - це що, свою руку та одну з жінок?). Якщо кучер подав жінці руку, то слово "допомоги" тут зайве, через нього виникає підозра, що автор або не розуміє різниці між переносним і буквальним значенням, або робить вигляд, що не розуміє, тому що написав пародійний твір, або кучер насправді подавав не руку панянкам, а щось інше та якось інакше їм допоміг (пред'явив "їх" (руку і жінку?) перед старостою - пред'явив жінку? Пред'явив перед? - це або незбагненна пародійність, або помилка).
І про вираз "подати руку допомоги", цитую Академічний словник: "Подавати (подати, давати, дати, простягати, простягти і т. ін.) руку [братню (дружню, допомоги і т. ін.)] кому — допомагати кому-небудь. Братню руку подавав російський народ населенню України в боротьбі проти турецько-татарських агресорів (Комуніст України, 5, 1967, 63); Порадились пан Іван з панією Ганною,.. як їй подать руку у її долі тяжкій (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 278)".
Про слово "пред'являти": ПРЕД'ЯВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПРЕД'ЯВИТИ, явлю, явиш; мн. пред'являть; док., перех., книжн.
1. Показувати якийсь документ (звичайно на підтвердження чого-небудь). Вартовий глянув на його документ з печаткою Генштабу і пропустив у скрипучу хвіртку, зовсім ніби й не здивувавшись, що цивільна людина пред'являє військове посвідчення (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 23); — Пред'явіть документи. — А ти хто такий? — прикидаючись незнайком, запитав Дорош (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 117); Вони [партизани] пред'явили підроблені документи про те, що лікарню немовби треба звільнити, щоб дати місце хворим фашистським солдатам і командирам... (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 177).
2. Заявляти претензії, ставити які-небудь вимоги стосовно когось, чогось. Усі вимоги, які партія й народ пред'являли й пред'являють нашим письменникам старшим, повною мірою стосуються також і вас, молодих письменників (Павло Тичина, III, 1957, 461); Народи світу пред'являють суворий рахунок імперіалізму, з вини якого лишаються нерозв'язаними корінні проблеми, які гостро стоять перед людством і які воно могло б розв'язати вже сьогодні (Наука і життя, 11, 1969, 2); Нові літаки відповідають усім високим вимогам, які пред'являють до сучасних пасажирських повітряних кораблів (Вечірній Київ, 12.VII 1957, 4); * Образно. [Норма:] Ти сприймав життя як подарунок долі: подарунок, що ні до чого не зобов'язує. Коли ж те саме життя пред'явило тобі рахунок, ти, наче зловмисний неплатник, утік до Європи (Ярослав Галан, I, 1960, 445);
// у сполуч. із сл. право. Вимагати визнання своїх прав на що-небудь. Коли зросла могутність Союзу РСР, радянський уряд пред'явив права українського народу на возз'єднання всіх його земель в єдиній державі (Радянська Україна, 17.IX 1949, 2).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 531.
Текст - можливо, через драматичне скорочення, залишає враження конспекту, складеного на ходу. Йому потрібна "рука допомоги" хорошого редактора. Тому що в ньому дуже багато подібних "знахідок".
З повагою, Максим

© Максим Т, 21-11-2018

Скопіювало з переносами, тому у словах замітки трапляються риски.

© анонім (95.135.177.—), 21-11-2018

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.80915594100952 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …