Світ запахів

Привіт!
Згода - переходимо на ти.
Очевидно, якщо є такі різночитання, то вірш сирий. А, як казала колись одна викладачка в університеті, "літературознавство - наука точна". Може, колись і матиму натхнення переробити - я подеколи повертаюся до старих текстів. При переробці обов*язково врахую коментарі.

З надією на подальше приємне спілкування
(вибач, знову високий штиль попер),
ВІта

© анонім, 21-09-2007

Ааа, он воно що... Це мене слово "можливо" в оману ввело. "Я бачила постать, можливо, твою" -- значить, можливо, твою, а можливо, і не твою. Тобто : власник постаті не ідентифікований. Це підтверджується і в другому рядку. Те, що це був якийсь давній знайомий, не випливає нізвідки, і читачеві (мені в даному випадку) нічого не залишається, як думати, що це дійсно був якийсь перший-ліпший стрічний.

Іще момент, про який я не згадував раніше : два останні рядки. Туманні вони. В чиїх словах борсається героїня -- своїх власних, чи в словах отого старого знайомця? І що то за слова такі страшні, що вона їх порівнює з тирановими лапами?

В підсумку, мені здається, що цей твір трохи сируватий. Якщо допрацювати, то буде добре.

Може, на "ти" перейдемо?

М.К.

© анонім, 21-09-2007

Тпру-у-у, приїхали!
Виявляється, у цьому диспуті були не визначені основні поняття. Точніше, я не спромоглася збагнути, в яких координатах розглядати ваше тлумачення, за що дуже перепрошую.
Особисто я сприйняла зачин тексту "бачила постать... шкода, роздивитись не встигла" як свідчення про випадкову зустріч із якимось давнім знайомим. А Ви, схоже, - як опис короткочасної здибанки із першим-ліпшим стрічним. Відповідно, всі решта смакові-нюхові-дотикові й т.д. відчуття в моїй інтерпретації - це спогади про давно минуле. А у Вашій - калейдоскоп поточних вражень, нецілісних, бо побіжних.
І далі все очевидно: якщо притримуватися мого трактування - цілком можливе офтальмологічне пояснення, так само, як і твердження про специфіку жіночого сприйняття у порівнянні з чоловічим. Якщо ж вашого - то... Ну, власне, Ви вже про це написали.

Ще раз дякую,
Віта

© анонім, 20-09-2007

Шановна колего, у мене запропонована вами гіпотеза виникла іще учора, але я, трохи поміркувавши, був змушений її відкинути. Адже в другому рядку ясно вказано, що лірична героїня не роздивилась постать через брак часу, а не через офтальмологічні причини. Якби в другому рядку замість "не встигла" було "не змогла", то, звичайно, таке припущення мало б право на існування.

З гіперповагою,

М.К.

© анонім, 20-09-2007

Про роздивитись - ага, точно. Дякую.

Між іншим, шановний колего, у мене виникла ще одна теорія щодо тлумачення переваги в даному тексті смакових-нюхових відуттів над зоровими. Може, лірична героїня має проблеми із зором? Наприклад, її очі застилають сльози, тож їй доводиться покладатися на свій ніс і язик, орієнтуючись у просторі та часі? Або вона забула зранку вдягнути окуляри (із товстими скельцями), без яких далі свого вищезгаданого носа нічого не бачить? Чи, наприклад, втратила одне око у п*яній бійці?..

Із все зростаючою повагою,
Віта

© анонім, 20-09-2007

Шановна Віто!

Перш за все, хочу подякувати за те, що вказали на мою помилку, а саме, на некоректне узагальнення моєї власної нелюбові до смородини на усіх людей. Звичайно, цілком може бути, що ліричній героїні ця ягіда смакує вельми і вельми.

Друге, за що я хочу подякувати -- так це за похвалу моєму скромному дослідженню, яке ви зволили назвати грунтівним, хоча і не новаторським. Але мушу зазначити, що ця похвала мною не заслужена: усе, що я зробив, це уважно прочитав ваш майстерно написаний вірш, і зробив відповідні висновки. Всю ж інформацію відносно жіночої сенсорики я почерпнув у вас, і тому ні на яке новаторство претендувати не можу: ця честь належить вам.

З архіповагою,

Карповий

PS. Віт, там теєво... в другому рядку має бути "роздивитисЬ", бо склад зайвий.

© анонім, 20-09-2007

Доброго вечора!
Дякую за інформативну рецензію.
Щодо відмінностей сенсорики статей, тут, власне, навряд чи можна вважати ваше, безперечно, ґрунтовне дослідження новаторським.
Важко йому відмовити у деякій радикальності трактування. Так, скажімо, твердження про не вельми позитивну конотацію смаку смородини - далеко не всіма сприймається як безперечне. Навпаки, є чимало пошановувачів специфічного букету темно-фіолетової ягоди, що володіє неабиякими цілющими властивостями.
У питанні небажаного звукового збігу в передостанньому рядкові (чи ж так званої авторської глухоти), дозволю собі посперечатися. Адже той звуковий омонім, котрий викликала до життя ваша уява, не є настільки близьким до первинного рядка. Узагалі, швидше йдеться про параномазію, джерело котрої - передусім фантазія рецензента.
Проте, зважаючи на безперечну (і конче необхідну) вагутієї ж таки фантазії читача у справі осмислення віршованого твору, гріх було би не визнати за доцільне правомірність існування подібної точки зору.

З глибинною повагою та надією на продовження диспуту,
Віта

© анонім, 19-09-2007