Грайливий відгук на професорську ахінею.

Якщо я вірно розумію, то думку автора цієї рецензії можна стисло висловити перефразуючи відомий вислів - "Література - це служниця богослів*я" Мене, чомусь, така перспектива зовсім не надихає. Тому Богу - богове, а літературі - справжнє. З повагою,

e.coli

© e.coli, 20-10-2007

Вомбате, у цього пана в голові ще той мікс. Досить почитати те, що він виписує у себе на сайті, шоб зробити висновки щодо його, даруйте, інтелекту. Своїми беззмістовними просторікуваннями він засмічує мозги пишучій молоді.
Тому нехай краще задумається над ідіотизмом свого власного існування.
Тінь батька Гамлета

© анонім, 19-09-2007

Пане Ляшкевиче! Ваша реца виглядає жалюгідно... Якщо Ви претендуєте на роль критика, то варто було би в першу чергу познайомитись із світовою літературно-критичною думкою (в першу чергу із роботою Гейзінги, котрого ви згадуєте). А так... оте ваше "Божественне" виглядає так само непереконливо, як і все те, що є у Вашій так званій рецензії...

© Тетяна Мельник Статус: *Експерт*, 19-09-2007

про дискурс

прочитавши цю рецу на рецензію, старий вомбат дійшов висновку, що дискурс (в одному зі значень цього слова - це система позицій, з яких ведеться розмова)- то хороша штука! тобто за допомогою неї легко пояснити, чому дискусія тут неможлива.

бо якщо автор пише у дискурсі "культура-гра", а йому роблять закиди, знаходячись у змішаному дискурсі "традиційна культура - Божествена сутність Мистецтва" (до речі, оцей абзац, що починається з "А як же...", мене запроторив у тяжкий ступор, бо то такий мікс із різних полів знання, який людина, що трохи знається на культурних розвідках сприймає достатньо тяжко) - то у такій розмові нема жодного сенсу доти, доки ці дискурси хоч якимось чином не перетнуться. а відбудеться це тоді, коли хтось спробує стати на позиції іншого.

і ще. вживання слів на кштальт "ахінея" та "ідіотизм існування" апріорі послаблюють позиції критика.

це так - думки з теми.
щиро ваш,
вомбат

© анонім, 19-09-2007