

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	806
Творів:	12224
Рецензій:	18811

Наша кнопка

Код:

Коментарі на публіцистику

Перспектива перезавантаження, або "не будь СУЧ.укр"

(Коментар на публіцистику: Три традиції української літератури, автор: Іван Городиський)

Є підстави погодитися з авторською тезою, що "такі да", традиції перервалися. Відповідно, питання: звідки ота "нова хвиля" української масової літератури мала б черпати культурологічні ресурси? З якого культурного середовища? Бо, на мою думку, власне поняття масової літератури подано доволі еклектично. Таке враження, що це наше кошик для брудної білизни. Туди пхають усе підряд. Адже масова література буває різною, може бути якісною (згаданий Чхартішвілі), а може бути "Сліпий", "Глухий" чи "Дутий". Цитую: "Українська література не зумівши народити своїх Донцових, Дашкових, Марініних, Акунінів, Лук’яненків, тим самим віддала сегмент „масової літератури” їх російським прототипам." Між згаданими автірками "еронічних" детективів та Акуніним, на мою скромну думку, необхідно провести чітку демаркаційну лінію: Акунін - це якість. Чи треба рівнятися на Донцову? Коли вже постало питання "Нашего отвєта" (ненавиджу цю тенденцію, та що вдієш...) російським авторам, доцільніше було б згадати Тетяну Устінову - це хоч автор зі стилем. Про Лук’яненка не казатиму, це ідеологічно підкований виродок, чиї твори рясніють непрозорими натяками і психологічними установками. Ініціатори "Коронації...", як і брати Капранови, вирішили шукати культурологічне живлення у маскультурі російського штибу - і поплатилися. Відтак, "масове" геть не обов’язково - "лайнове". Воно має бути вкоріненим, своїм, автохтонним не лише за мовою і антуражем, а й за духом, на сугестивному рівні. Не імпортованим з сусідньої помийки. Автор наводить дуже вдалий приклад з перекладом пригод англійського хлопчика-чарівника. А тепер уявіть, який буде жах, коли наші автори почнуть його клонувати кульгавою українською на місцевому етнофольклорному матеріалі... "Грицько Поторочко і Чарівна Каменюка"...

Серед причин відсутності масової літератури на полицях крамниць слід згадати також відсутність ринку. Не секрет, що зараз видавати комерційну книжку в Україні - тупо, бо нерентабельно. Основний прибуток видавництва отримують від продажу дешевої поліграфії - різного гатунку буклетів, календарів, рекламних матеріалів тощо. Коли від реалізації книжкової продукції отримано хоч 10% від загального прибутку, це вважається, що на книзі дуже непогано заробили. Чого так? Бо маємо прибацану, хвору і збочену систему оподаткування. В Україні наразі нема жодного суто комерційного друкованого ЗМІ, то що вже про книгу казати... Тут би справді брати приклад з Росії (мовчу про нормальні країни, такі як Франція чи Фінляндія). Доти, доки не буде ринку, будь-які розмови про масову літературу лишатимуться безпредметним базіканням.

А тепер єхидне питання: чи бачить автор на ресурсі ГАК представників отої новітньої парадигми української літератури, на необхідності якої наголошує?...
З повагою, В.Кривоніс

..."брати Капранови, вирішили шукати культурологічне живлення у маскультурі російського штибу" ...
Перепрошую за обурення - чи то пак нерозуміння. Поясніть, як саме шукали Капранови живлення в російській маскультурі? Невже у Кобзарі-2000 - фактично збірникові новелок, побудованих на описові реального теперішнього життя + закорінення у власне українську містичність? Чи, може, в Приворотному зіллі - де так само сучасне укр.село + фантасмагорія, закручена на українському таки ж відьомстві?
Матимете нагоду - поясніть.
Віта

Автор відповідає: відверто не бачу.
З повагою

	Додати свій відгук на коментар

Згенеровано за 0.0158669948578 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design