

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	806
Творів:	12223
Рецензій:	18811

Наша кнопка

Код:

Коментарі на публіцистику

Тед Лещак

(Коментар на публіцистику: Три традиції української літератури, автор: Іван Городиський)

Доброго здоров'я, Іване!
Спроби типологізації чогось - ознака системного підходу до проблеми. Бодай з цієї причини Ваша стаття заслуговує на схвальну оцінку. Але кожна спроба вписати коло у квадрат неминуче наштовхується на дві хиби - або коло не зміщується у квадраті і значна частина лишається назовні, або воно вписуєтсья повністю, зате у квадраті опиняється багато зайвої площі, якій там не місце. Не буду робити висновків щодо Вашої типології, скажу лише що безгрішних типологій ще не винайдено. Дозвольте хіба декілька думок до теми...
Ви починаєте з Котляревського. У примітках є натяк на те, що й до Котляревського була українська література - ось вона і лишилася за межами Вашого квадрату Ви залишили її поза типологією, бо вона була написана не такою мовою, якою ми розмовляємо сьогодні? Спробуйте долучити це все, починаючи з "Повісті Врем'яних літ". Там і періодів назбирається побільше, і висновки, дивись, підкоригуються:) Одна лише барокова поезія чого варта!
Із другим періодом простіше. Однак і тут є "але". У соціалістичні часи було немало незгодних. Це не лише емігранти, а й ті, хто писав у шухляду - згадаємо бодай Сосюру. Їх до якого періоду відносимо? За часом - до другого, а за духом вони - продовження першого. Може є сенс назвати їх зв'язною ланкою між першим і третім періодами?
Ну і стосовно третього - сучасного. "Елітарна, немасова". Стоп! Немасова - ще не означає елітарна. Це не однорядні члени речення, через кому тут не піде. Прикметник "елітарний" взагалі дуже обережно слід стосувати до мистецтва. І зовсім не тому, щоб когось бува не образити "неелітарністю". Просто для початку треба визначити, що таке еліта, а тут ми загрузаємо у глибоку філософську дискусію, яка з літературою буде мати спільного досить небагато. Так, в сучасної української літератури зараз читачів негусто, але давайте скажемо відверто - зараз, в добу інтернету і мультимедійних технологій у книжкової літератури взагалі читачів не густо. У цьому місці Ви цілком слушно скеровуєте увагу на економічні і соціальні чинники. Стосовно того, чи став би Донецьк читати українську книжку - дозвольте висловити сумнів, чи став би взагалі Донецьк читати... І причина не в Донецьку - див. три речення назад. А людина займається тим, у чому відчуває потребу. Сучасні письменники мусять дати відчути людині, що вона відчуває потребу взяти саме цю конкретну книжку і прочитати. У неї не просто повинен бути вибір якісно виготовлених книжок, а ще й чіткий мотив взагалі зайти у книжкову крамницю. Тому мабуть не варто звужувати проблеми української книжки лише до фактору мови, хоча звісно це - проблема і її треба вирішувати. Зросте потреба друкованої літератури - зросте і потреба в українській літературі, будьте певні. Буде вона якісною і потрібною - будуть купляти і в Донецьку!
На цій оптимістичній ноті завершу і побажаю подальшого натхнення!
До зустрічі:)

А книжковий ринок у нас в Донецьку, до речі, не менший, а то й більший за вашу київську «Петрівку», і покупців вистачає. Так що читає, Донецьк, читає, можете не сумніватись. Тільки от україномовну книжку там справді вдень з вогнем шукати треба, ду-у-уже довго шукати.

	Додати свій відгук на коментар

Згенеровано за 0.0166552066803 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design