Розпеченого  літнього дня в нашому славетному місті N  відбувалось щось незрозуміле. Цього, звичайно,  жоден з поважних  його жителів не помічав, бо  останнім часом усі просто втратили той мінімальний зв’язок з реальністю, який ще...

…що живе в лісі голос сокири…
Михайло Коцюбинський
«Тіні забутих предків»


Хтось невидимий цілісінький день вештався лісом. Бродив, здавалося би, не маючи якоїсь особливої мети то в один, то в інший бік поміж засніженими ялинами та соснами. Толочив...

Ця історія не є аторською містифікацією, чи... художнім вимислом. Ні. Переконайтеся у тому, прочитавши її двічі. Правда, по-різному зінтерпретованій, оскільки переповідають цю історію...

Баба Ніна. Ось так мене і називають. По-правді, себто по-паспорт...

Голова і ноутбук завалені інформацією про маркетинг, рекламу і PR, про чинне законодавство, новинами і моніторингами ринків, робочий стіл – тим самим, а також купою договорів, рахунків, листів і записочок. Діловий щоденник списаний вздовж і впоперек, але ...

    

З усіх видів місцевого транспорту найбільше я поважаю маленькі комфортні мікроавтобуси, ці маршрутні таксі, що майже кожної хвилини вгамовують свою швидкість для того, щоб виконати поважну місію – прийняти в свої салони мешканців міста, забезпечи...

…Він самотньо сьорбав вечірню каву за письмовим столом, сяк-так повідсовувавши та повідхилявши стоси паперів, що постійно назбирувались і не прибирались зі стола місяцями. Від цілоденної утоми боліли очі, і він, вимкнувши настільного світильника, пив ...

НАОЧНІСТЬ
…Це сталося одного погожого недільного ранку. Земля, осипана духмяним буйноквітом, радісно віншувала весну і Воскресіння. Цей дух, дух піднесення і торжества святості, витав навколо, насичуючи повітря радістю благовісту.
У такому піднесеному н...

немає






...

Світ на долоні – це не красива метафора.
Хай він вам скаже.
Але, боюсь, він нічого вже не скаже. Важко розгубити слова, а потім збирати їх, як намистини, що розкотилися десь по закапелках свідомості. І не віднаходити зв’язку поміж ними.
Будинок під ном...

                                      
Я весело спускався сходами, наспівуючи якусь пісеньку. П’ять поверхів моя пісня виривалась з полону потужних легенів, торкалась щойно пофарбованих стін і зникала, розчинаючись у моїх слухових аналізаторах. П’ять по...