ЮЛЬКО  ВЕРНЕ



Гваарят  люди. Колись  давно,

Такий  писар деже славний,

  Што то писав фантастични книжки колись...

То наш чловек. Його дідо      

         Проживав колись в Бескидах

   І далеко мав до церкви і до школи.

...

Було під рано це, о шостій,
Коли сховалось сонце за межу,
Й зимовий вечір в хуртовині злосній,
Премило крикнув: „Ой кручу, верчу”.
Чекав я літа у метіль вглядаючись,
Але про осінь думав я чомусь,
Про те як всі зі справами не гаючись,
Біжать у близь...

Частина третя
Я володію

Я володію тілом
Чужим і мертвим
Рвучко, п’янко, невміло,
Вперто.
Я володію м’ясом,
Купою м’яса. Гидко!
В трансі чи поза трансом
Я – квітка.
Я володію світом,
Купою світу. Бридко!
Справжні дістати квіти
Звідки?
Звідк...

Частина друга
Мандрівка

Закінчення днів.
Очікування,
що ти волів би перетворити
на веселу мандрівку.
Та весь час закінчуєш свою ходу
на цвинтарі.
...

Частина перша
Автопортрет

1.
Єдине, що я вмію добре робити -
це просинатися кожного ранку,
знову і знову, раз у раз,
вже дев'ятнадцять років.
Дивитися у завжди чисте дзеркало,
чистити криві зуби
і міркувати про те,
чи виходити сьогодні з дому...

Я олов'яний солдатик.
Із порожнім відчуттям реальності.
Іду однією ногою
своєю
і штрикаю багнетом
у всі дірки.

Я олов'яний солдатик.
Я мрію когось врятувати
та не знаю - чи стане хоробрості?
І чи вистачить шрапнелі
у рушниці
на цей неоднознач...

I
Я дивлюсь на столицю імперії
з двохголовим орлом на гербі
і дивуюсь: «Як «кепка» із мерії
не зліпила надгроб’я собі?»
Церетелі лишили без бронзи,
металісти не здали «цветмет»,
чи ще більші над «кепкою» боси
із Кремля наложили «запрєт»

за ті «...

присвячується тобі ж таки

І
хлопчисько із синющими очима
що не захотів цілувати моїх побитих колін
і залишився по той бік моря
[і літа] а жаль
мій сміх поїхав геть кольоровим трамваєм
ген-ген у хмари а може це просто парує варена кукурудза

ІІ
...

Штучна примха віршвати?
Підсумовувати свою неприсутність.
Бачиш? – я співчуваю собі
Ти помітила?
Помітила, я знаю.
В моїй макітрі купа думок у вигляді диму,
На папері – попіл.
Знаєш, я інколи гадаю, що ти вогонь
Мої нутрощі – суха стріха (пам'ята...

Лице протер часу рукою
Побачив світло у ночі
І захотів перед собою
Сховатим бувшого ключі

Крім того він серцем дитини
Мрії в усі кутки ховав
Одну він геть від себе кинув
До неї довго не вертав

Лиш не забув її ніколи
Вона десь була вс...