Злочин Ікара

Сонце, пробач. Бо ж я завжди був чемний з тобою.
Я літав так низько, що торкався трави.
Я не хотів літати навіть над юрбою.
Від літання я не втрачав ніякої голови.
Я був сам. Не було ні людей, ні люду.
Може, я навіть осів би у тій сто...

Сальто-амортале
мікс

Рима "гоблін – ого, блін", недосяжні мети...
Епітафія зі словами "Геть звідси!" постане горою –
коли натурниця напіввідомого поета
не закохається в його клінічного героя.
Може, застрелити Леннона? І лишити сліди...
Може, за...

Коли вже пішли по класичних жанрах, пропоную до вашої уваги лімерики. Я, зрозуміло, не Вордсвот, але теж не в тім'я битий

   (моя відповідь Позаяку)
Молода комуністка з Кореї
Лікувалася від гонореї
А поки лікувалась -
Усім віддавалась
Молода комун...

Писав Далі свою Галу,
Ескізно так складав уціле.
Закарбував в один малюнок
Красу жіночу. Акварелі

Виводять форми, стиль Далі,
Його думки по кожній жінці.
Одна картина – гімн краси –
Митця лишає наодинці.

Я теж дививсь. На тлі Мадонни
Я не зна...

Я уособив зорепад
І знов дивуюсь іконам.
Спокійно вечоріє сад
У сутіні твого балкону.
Заходить сонце. Тихосвіт
Милує дика березковість.
Яблунь цвіте як першосніг,
Вдалиці церква вечір дзвонить.
Така нев′янь, такії барви.
Я кличу гріх зе н...

Ось вже люди
не ладні себе
ось вже люди
ладнаються в дорогу
і я ніби теж людина
збираюся йти кудись
але багато паперу
вивалюється по підлозі
я його
брудний підпалюю
а вогнище горить
а вогнище горить співає
вогнище засинає
захлинається потом
...

* * *
Будь гордою в любові.
Буду.
А як же бути,
Коли гордість моя ламається,
Наштовхнувшись на твою усмішку?
Будь мужньою в біді.
Буду.
А як же бути,
Коли мужність моя згинається,
Ледь руки твої менш ласкаві?
Будь сильною в розлуці.
Буду.
А ...

Зелена гусене, тебе не може бути,
Отруйнице квітневої години.
Твої жорстокі спроби розчахнути
В моїй душі обіймів капустину.
Твоїх слідів непройдені тунелі,
І я у них частинами зникаю,
Коли гарячий вітер із пустелі
Кульбабами городи засіває....

***

Ізнову загортаю себе у жовте плаття,
Неначе розумію дрібниці й таємниці.
Коли пірнаю в очі з фрагментами багаття,
Неначе утікаю до втішної в’язниці.

Яка вона велика – земна осіння хмурість.
Вона вбиває легко, висмоктує повільно.
Солоним поц...

***
брудний зефір зі снігу і дощу
і неба депресивна  ейфорія
це та весна котрою не хворіють
а марять і страждають
відпущу
пробачу
передбачу
пожалію
її в тюльпанах
між бузкових крил
її у незаплетенім волоссі
і дім її
і прохолодна постіль
і...