Кімната тремтить від німого дзижчання.  Повітря щільно насичене дзумом прозорих бджіл. Охоплює скроні та стискає лещатами дужого пресу. Голова дзиготить ізсередини і перетворюється на вулик.

По всій кімнаті недбало розкидано лахи.  З-поміж різноманітно...

Намалюєш портрет:
вії ─ вітер крилатий,
очі ─ два ліхтарі?
Знаєш, грудень ─ поет,
що співає сонати
у безлюднім дворі.

Може, будемо йти
шурхотіти віршами,
пересипавши рими, ─
нагадай мені ти,
що поеми ─ це храми,...

       кк...

вірилося, але час вже минає.
вітру дісталися гойні жнива:
згірклі краплини дощу
назбираю в долоні
на прощу

надіялося, але почорнів океан.
хвилі білі бентежно тікають:
сивим шовковим шаликом
лине вглиб у чернечу
сливе птаха вітрило
на...

***
Чи буде про що нам мовчати,
Коли виговоримося?
Чи вистачить часу, щоб згадати
Все, що снилося?
Чи знайдемо ті стежки,
Якими колись ходили?
Чи зможемо слухати кожного ранку
Одну-єдину мелодію
І бачити кожного вечора,
Як у вікні
сонце сідає?
...

1. Однина

Дзиґ! На иншому кінці дроту зв'язок обірвався. Усе – розмові кінець,  життю вінець. Квит і капець. Тонка мотузка минулого утялася зненацька й назавжди. Амінь.

Приблизно трьома хвилинами раніше, затишний провулок Апієвої дороги між п...