Ти етюди крадеш у грудневого неба
На даху фотокартки роздарюєш птицям
Зяє рана, жилавий поштар, мізансцена
І гадюки повзуть по усміхненим лицям

Ця тужава пора призведе до кохання,
Бо до снігу ніяк не дійде цього року
Твоя кров і моя - ефтоназне єд...

Я до тебе летів, мов мені вісімнадцять
було. У зіницях - закоханий шиз.
До метро на автобусі, там вісім станцій
і приїхав. Жоржини з собою привіз.

Ти прийшла трохи згодом. Ми містом гуляли,
ми сміялись, казали безглузді слова,
і долоні долонями ні...

Листя…
Жовті пасинки розорених дерев…
Зачароване люстро повітря…
Вістря
сонця...Споглядаєш мокрий стенд
Ті об’яви про туризм і безробіття

Я люблю…
Я вірю в твої сни,
В твої посмішки і в твій акцент гаркавий…
На тютюн
Схожі листя ті…
Що застел...

Стокгольм, і на сніданок снігу…
І твого светра затишні шпалери…
Цигарка, ще з вчорашнього обіду
Заплісняла під тиском атмосфери…

Зваблива вакханалія обіймів,
Свічад таксівок і помірних рухів…
І ця бруківка – теж у чомусь винна,
Летять сніжинки, м...

Вона:
« Сухі епілеми листівок
Чи то пак – любов, гомін, зляк
То картель шлеш, то свій влучний знімок
«Пам’ятай, я, кохана,- дивак»
Епілог проростає в епітет
В той м’який та зибучий плацдарм
Ти ім’я своє дай чужим дітям
Бо свого я нічого не дам…»
...

Мені прекрасна дама стрінулась
в брудній їдальні на околиці.
Сказала: "З вами би хотілося
удвох "Хоралом" насолодитись.

У світ чудової гармонії
полетимо неначе вутки ми..."-
і з очевидним задоволенням
в сосиску уп'ялася зубками.

Очима гля...

Уже не літо, знаєш, друже мій,
і небеса згасають посполиті.
Багряний зойк і запал золотий –
уже не літо, знаєш, вже не літо.

Терпке вино гарячих горобин.
Берези – подались у кармеліти...
Останнє золото – покута без провин –
уже не літо, чуєш, вже...

Ми там були! Ми бачили усе!
Ми – лазерного шоу свідки пильні!
І відбулися легко: хто синцем,
Хто ребрами, хто вкраденим мобільним.

Хтось в натовпі шампанське відкривав:
Цілющою росою всіх скропило;
Ще хтось чужі кишені грабував,
Когось уже гуртом...

А потім заспівали муедзини з мінаретів і з’явилося над морем сонце. Ніхто не виконає наказу так ретельно, як сонце, якщо наказати йому вранці зійти на Сході.

Ми зі старпомом вже звикли до цих релігійних співів щоранку: наш пароплав заходив у це турець...

Калюжа мов вагітна жінка
Торкаєшся її…
І ще… І ще…
Колеса розчавили срібло
Калюжі боляче,
Плече – що вище серця,
Що нижче – п’є гріха
Тобі калюжене озветься,
Бо її плоть жива… Жнива…
...