Вітри сіли, а я мучусь один на чужині.
Може трапилось щось вдома, а я не зумію
Розпізнати біль батьківський, що тривожить душу.
Вітер душить, а я мушу взнати на сім світі
Про дівчину яснооку, що пішла навіки
За батьками, за братами та й не повернулас...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

Сумніви налипали
на сіре скло обличчя.
Чорне тобі не личить
і не хватило балів.
Різний фінал у п’єси,
де режисер-астматик.
Треба потребу мати,
як аж до смерті б’єшся.
І надкусивши хліба,
ніби вбивати голод,
хай замерзає голе
місто Бориса й Гліб...

Не біда, що знаєш, те, чого не треба,
і не кажеш більше, аніж маєш слів.
Доторкнулись пальці – струм по тілу й трепет.
Сіпонулось небо під гарчання злі.
Не чекаєш, вірю, пострілів у спину,
спинишся, як миша, зиркнеш і чкурнеш.
Щоб із цього бруду вий...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

Я прийду по тебе опівночі.
Проберуся змією в палати.
Головне – ти мене не бійся,
Мені солодко в головах спати.

Прошепочу звабливі мудрощі,
Заповзаючи ніжно в душу.
І які там жіночі хитрощі?..
Мені тепло з тобою дуже.

А як тільки настане провес...