Ніхто не знає правди до кінця.
Змія триглава труїть нам серця.
І щоби бути – тільки лиш собою –
Летіть –
щоб впасти
у провалля болю...

...

Я не знаю, за чим я плачу –
Чи за тим, що життя – незряче,
Чи за тим, що прозріння – сліпуче.
Тільки біль, як завжди, неминучий.

...

О , як же ми усі пообростали
Чіпливим мохом
           звичаїв і правил.
Умильно
        і захоплено дивуємось,
Як діти в очі нас питають –
                                     ПРАВДУ!

Й відразу ж
солодесенько
їм  брешемо...
Як правил...

Хоча він не був січовим стрільцем,
але мав ясні очі та пришерхлі долоні.
Він торкався дерев помертвілим лицем
і метеликів синіх тримав у полоні.
Я сміялась йому. Обіймала за плечі.
І впівоберта чула шелест розмов.
Я його не кохала, і він – це до реч...

Так, ніби нічого не сталось,
Ніби нічого не сталось
У притриманих за комір останніх днях літа,
Доволі прохолодних, але наперед прожитих,
Розпорошених доостанку, остиглих диханнях
На схематично накреслені рослини.

І звуки від скрипіння неба, цього ...

У твоїй поблажливості повільно пливуть срібні Євангелія.
Страшно не від забуття свого народження чи ненародження.
Чи, взагалі, не страшно?
Апатія наздоганяє тоді, коли нічого не лишається позаду;
Ти відчуваєш її і торкаєшся брами,
Як сонце, розбите н...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

Діти – вони як чужинці
Загарбують те, що належало тобі на праві сильнішого.
Діти проникають в усі шпаруни і ти чуєш,
Як звідти дує теплий вітер,
І піщинки потрапляють в очі,
І від того бачиться невидиме,
Як коридори наповнюються сміхом,
Трюми кораб...

Із істин мав би зиск, зіскочивши з “базару”
від безлічі імен і лікарських мікстур.
Неспійманий піжон дарами Валтасару
улесливо гукав якихось світських дам.
Руда була бридка, білявка тхнула пивом,
чорнява, наче чорт, а я їй що – мітла?
Під ранок – ре...