Все ще буде..
Шалені ночі,
весільні співи..
Життя так хоче саме по сОбі щоб його жили!

Воно шепоче, а ти не чуєш –
занадто тихо...
І ти зітхаєш, і ти – наврочиш
на себе лихо..

Поворожу, тобі, мій світлий,
на жовтім лИсті..
Я бачу очі твої...

Самотність на колір біла,
Така, як стіни палати.
Ти чуєш, як плачуть крила
У птаха, що вмів літати?...

Самотність на колір сіра,
Така, як очі асфальту.
Ти бачиш: зривають пір’я
Із птаха, що вмів літати?..

Самотність на колір чорна.
І в ній на...

Губить дощ свої сльози сліпо
у Тартар оркестрової ями.
Причаїлася смерть у мушлі,
мов підступний і ніжний суфлер...
Ах, Мімі, трояндо несправжня,
мій блідий, паперовий квіте,
рук твоїх і рамен тендітних
не прикрасить весільний флер

Розтинає за...

Ми роз’їжджаємось
з цим містом.
Ми розлучаємось
навік.
Я заберу
його непевність,
сирітство, сірість і даремність
cвоїх дотихчасових спроб.
Цю розтинаючу калюжі
дощів застуджену байдужість,
з дерев осінній гобелен...
У вічний свій
депози...

На рукаві –
журавель застиг у польоті.
Дбайливо полічено  
і сховано у лаковане пуделко
дрібні перли сліз.
Дитячі перса
перетягли лати поясу.
З легких ширм,
зашорів та зашморгів
збудовано клітку,
де на чотирьох татамі,
звично ховаючи відчай...

***...

***...

                       Марії Титаренко

Прийде світла неділя,
прекрасна Маріє,
й настане велике свято.
І будуть дзвони гучно
людей на площу
скликати.
У бубни і калатала
мулати вдарять
завзято.
Скоріш на свято!
Усі на свято!
Ті кораб...

                  Марії Титаренко

Чудесна птахо із шовковими крильми,
як втримати мені у рівновазі
цей трефний світ, котрий давно
не прагну виправити, як і
не прагнула ніколи підкорити.
У своїм зеніті полудень мій
бринить, як скіфська тятива.
...

У прадавні часи
волею Яхве
могутні мури Єрихону
перетворились на
дитячу пісочницю...

З чотирьох вціліла
тільки одна
і стала Стіною Плачу.
Кожного дня
хтось треться об неї
мокрим носом,
хтось просуває
у щілину записочку
до Всевишнього......