Там, де снує змія між кам"яного кола
Скріплених правиць і стулених сердець
Яблуком зоря сіда за виднополе
І не знає спокою Отець

Білий-білий дим як піднебесні хмари
Там спокусливо отруює чоло
Кораблики з паперу мов примари
То пливуть, то знов як...

Ходим в садочок... Стрункі виховательки,
Спати вкладають, годують із ложечки...
Потім шепочуть на кухні приятельськи:
«В Діми... з-під простині ... бачила... трошечки...»

В школу пішли, де писати навчилися
Перші слова на паркані  сусідському...
Пе...

***
не знав мого імені
приносив у жмені бісер
казав “для Анґеліки”
і посипав
намистинками коси

***
Про-минання
щезання крізь пальці
най буде.

Най буде
за віялом білих брюсельських
жабо
порцелянова маска
підшкірного бруду

(така лабуд...

....

....

вже скоро війна (забагато вагітних)
тендітних та бідних, фригідних, сліпих.
всміхнеться вона до обличь різко зблідлих,
напишеться слово без плачів чи втіх.
і в твому театрі танцюють дві зв"язки
зелених квіток та іржавих ключів.
нікому цього не ціка...

...........

......

Сутінки ховають кольори,
Наче жид червінці в чорну скриню.
Гасне день. Лиш Місяць з-за гори
Шле на землю барву блідо-синю.

Я стою. Вдивляюсь в битий шлях...
Затихає срібний сміх малечі.
На світанку знов ти не прийшла -
Може, прийдеш хоч тепер, п...

Навшпиньках перейдеш по гребені мовчання,
ніби по мурах граду, древнього, як світ.
Чекаєш звісточки іще, але віщує серце: це прощання
із милим твOїм в цю тривожну і зловісну мить.

Так поривались в твердь небесну крила -
і там ламались, мов об скел...