Глобальна мережа одразу потепліла після того як він з’явився. Прояви були очевидні. Звідусіль потекла різна брудна інформація, попереджуючи про загрозу невідомого походження. Користувачам прийшлось навіть замінити старі корзини на баки, щоб звільнити свої...

Гра майже скінчилася. Купи понівечених монстрів, зруйновані міста та села. Кривава хвиля повстання, що прокотилася через усю планету, повністю знищивши інопланетну колонію.
Щось негаразд було з цією версією. У попередніх він успішно проводив колонізацію...

Вчора я віднайшов твій образ у пам’яті. Здмухнув із нього пил і придивився уважніше. Дивно, ти зовсім не змінилася з роками! І не постаріла анітрошки… Здається навіть зморшки під очима трохи вирівнялися. Кінчики губ як і колись задерикувато дивляться вгор...

І знову підняла кришку каструлі, перемішала дерев’яною ложкою юрбу вареників. Ті вже поспливали, жадібно хапали білими ротиками повітря, як дивні риби, яким забракло повітря. Ага, ще ж пательню на вогонь, розтопити масло. Воно розквітає пишними бульбашкам...

Де поруч колись ми жили — летіли клени, не торкаючись сивих голів хворих на ста-рість хат. Паслося літо, сьорбаючи воду з присмирілої ріки. Ой, що то за ріка була! Завжди між нами протікала, не пересихала, прохолоду на обличчя наносила. А нам і не до того...

На раменах калини –
Темні птахи, мов глеки,
В антрацитній поливі
Затамовують клекіт.

Хтось ударить на сполох –
І розхлюпає гомін,
Розлетяться навколо
Черепки невагомі.
...

Вар’ятом час іде – без мешт,
В тонких панчохах.
Кульгаючи, волочить мент,
Поволі човга.

Терпіння і різьбу пластин
На циферблатах
До дір стирає на п’яти –
Немов на п’ятах.
...

Уперше звузилися зіниці – і враз замруживсь. Вереск, перший плач, мов крик чогось первинного, істинного, голос прадавнини в невинних устах. Та ні. Ніхто тут не зрозуміє. Даремно репетувати. І воно змовкає. Жагуче присмоктується до материного молока.
– На...

– А тепер ти послухай. Ну, хіба можна так ображатися? Я і й на думці не мала тобі зробити боляче! Ну, чому ти такий упертий?

Її стривожене, гнівне й разом з тим благальне обличчя й запалені очі віддзеркалювали безнадію. Це питання мало зависнути. Бе...

Доля - дорога душі, дарунок у долонях дитини. Доля - дорогоцінність. День за днем у далечінь - ніби дрібниця, але ні! - Диво!...
Доля - на дні дзеркала душі, у думках. Доля - дійсність, а дійсність - дволикість. Доля - домовина.
Довіра долі? -Дикість!...