Мене злили... з прозорих пелюстків хмар, з найтендітніших і водночас найжорстокіших променів сонця, а ще з попелу зоряного сяйва і простої любові до неба.
Вони злили мене... у маленьке створіння із щирою посмішкою і сіро-голубими очима, а також родимкою ...

   А можна я собі візьму кусочок сонця? Я причеплю його в металеву рамочку і повішаю на шиї. Нехай світить мені маленьке сонечко, нехай буде близько, щоб я змогла торкнутися його і відчути приємне тепло.
   Сонце ж велике!.. Не буде дуже помітно, якщо я...

Як тільки знову небо заступають сірі хмари і починає падати дощ – старий художник виходить на вулиці міста, для того щоб намалювати сум. А ще величезні калюжі, в які заглядають мокрі місцеві собаки, шукаючи рибу, також безлиці парасольки, що, цокаючи, біж...

„На початку був зуб...”
(зі старовинного підручника
для стоматологів)


Петро Палійчук з Кривої був вельми бідним мужиком. Біда, як кажуть, аж в очі кусала, коли входилося до його старенької і лихенької хатини. Не було завельми з чо...

Ніч. Темно. Пальці. Стук.
Над головою висить небо.
Хтось мріє. Дотик ніжних рук.
Комусь із нас вже ніц не треба.

Чекання. Спокій. Чорний крук.
Співають феї з свого раю.
А з пекла стогін вічних мук
Лише про милість слів благає.

Вмираю. Крапка. ...

Прости.
Лети.
Іди.
Прийди
До мене
З мене.
Чекай.
Бажай.
Тримай.
Пірнай
У воду
З броду.
Ні, не воду,
Ліс це.
Знову
Почуття.
Бажання.
Зрання.
Намагання.
Ні. Нічого.
Все. Кінець.
Амінь.
Початок.
Сонце.
Сльози
Висохли,
Лиш сміх
І св...

Я пам*ятаю все
все те,що між нами бУло
тобі вже не потрібно це,
але любов між нами промайнула.
Так,не довго це булО,
та я тебе про-справжньому любила
я знаю,що тобі вже всеодно,
і те,що боляче не я тобі робила.
Ти навіть не сказав мені "Пробач,
п...

Скоро вечір...День майже закінчився,як і Твоє життя...Бо навіщо Тобі існувати?Кому потрібно це існування?Адже Його вже немає...Життя втратило будь-який сенс без Нього,і це дурнувате Життя Тобі вже не потрібне...Він...Він ніколи не повернеться у цей безмеж...

Думаю про те,як гарно було б навчитися літати..Літати у хмарах..Не у літаку,а самій,наче на крилах...На крилах кохання,чи на крилах,котрі виростуть в людині з часом,з настанням еволюції...Я хочу літати!Не високо,бо чим вище,тим температура повітря менша.Н...

Із  книги  “ВЕРСІЇ”

           * * *
Зневіри хвиля б’є в чоло,
І світ темніє на очах,
І все кричить: «Кохання не було!
То був лиш страх самотності!
Лиш страх!»
Могутній океан чека грози,
Суцільний морок і нещадний вітер…
І під дощем маленької ...