“Я стала болючішою. Тепер боляче комусь себе показувати.
Я стала правдивішою. Тепер страшно себе комусь показувати.
Я стала реальнішою. Тепер просто страшно.”
Магда... Мабуть, скорочене від Магдалина... Невпевнена, нерішуча, незакінчена... Як три кр...

І от настав той день, якого Наталя так боялася. Тимур подзвонив матері і сказав:
- Мамо, я думаю, ти повинна знати те, про що я зараз тобі скажу. Але не хвилюйся тільки. Я тебе дуже прошу.
Наталя зблідла. Вона одразу зрозуміла, про що йтиметься. Мовчки...

*   *   *
Коли приїхав Павло, він відразу помітив, що за час його відсутності з Наталею щось трапилося. Дружина майже не розмовляла, її навіть не цікавило, як Павло з’їздив у відрядження. Роботу по дому вона виконувала, неначе автомат. Жінка могла година...

*   *   *
Будиночок, до якого Павло привіз Наталю, привів її у такий захват, що вона не могла стримати свого захоплення. Павло радів, що догодив їй, і теж не приховував своїх почуттів. Вони покидали речі на веранді будинку і кинулися оглядати оселю, в як...

*   *   *
Минуле... Деколи воно допомагає жити спогадами. Коли в житті не залишилось нічого хорошого, коли ти розумієш, що все важливе залишилось позаду, і в майбутньому тебе вже нічого не чекає, ти живеш спогадами. Ці спогади зігрівають твою душу, допом...

Приємно відчувати чужий біль... Він приносить насолоду... Насолоду перемоги, перемоги над нічим... Приємно торкатися страждання, проводити рукою по мертвій плоті, дивитися на невиліковні рани, котрі виїдають дірки у людських душах... Вони кричать, благают...

  немає...

Гамериканському літунові подобалося те, що він уособлює Об’єднані Нації. Він зависав над якимсь черговим судном, що підходило до протоки Отранто, й перш за все представлявся на визивному каналі:
- I am United Nations aircraft! Звідкіля-куди-навіщо?
Вимо...

                           Не мучтеся спогадом.
                           Відпустіть його, як метелика.
                           І обріжте стрічку, яка з’єднує його з Вами.

Розіп’ята власними думками,
На Голгофу совісті несу
Ті шматки, що звутьс...

Притихли руки – і душа опала.
Як листя.
Грудень.
Холодно.
Зима.
А як літала,
                 мріяла,
        світала...
Цю чашу випито.
До дна,
       Де нас – нема.
...