Текст видалено автором твору...

12.

Пора забиратися звідси. Ще витаю в густому тумані над диводійним озером, та ось вже смарагд води, що зрідка проблискує крізь імлу, все нижче й нижче. Глядь - вже зменшується й само озеро, а за мить піді мною - лише чітко окреслений кратер, який, як...

11.

Хоч і знаю свій напрям, все ж мене якась нестримна сила катапультує вгору і я нерухомо зависаю в повітрі. Як же високо! Все долі - як на долоні. Мабуть, такою Землю бачать астронавти з космічної ракети, яка ще не прорвалася крізь стратосферу.

Те...

Текст видалено автором твору...

– Скажіть, а гарно ж грають? – несподівано, голосним шепотом звернулася до Дзянь Лі Пилипчука невисока рудоволоса пані бальзаківського віку. Вона, мабуть, як і наш герой, під час шопінгу надавала перевагу прогулянці парком, замість того щоб супроводжуват...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

10.

Горить-палає нове вогнище! Горить ясно і не гасне, переливається-міниться барвами: від насиченого жовтого, мов жовток яйця, через жовтогарячий, мов червонне золото, аж до яскраво-шарлахового, мов сама кров. Язики полум´я вибухають і розквітают...

Народжувався осінній ранок. Місто спало. Але вже не дуже міцно. Вдень воно дивиться на світ безліччю очей, але зараз ці очі ще дрімали. Хоча деякі поодинокі його віконні очі вже були освітлені.
Вона дивилася на сонне місто з темного вікна. Темряву краще ...