"... Не встигаю. Шкода. Потрібно швидше пробратися через станцію. Там буде багато народу. Як же я не хочу у метро!.. Метро... Ну нічого, пройду швиденько. Сподіваюся, нічого не станеться. Головне - нікого не зустріти. Пройти б мені швидше...
Так......
- А щоб ти сто років жив та не хворів ніколи! От гадська дитина, знову м’яча мені в города закинув! Та совість в тебе є? Чи в твоїх батьків вона була, як тебе на світ божий пустили? Ой, наплачеться твоя мама, ой наплачеться! Та ти ж подивись, що ти мені...
Частина перша.
Вже далеко за восьму годину вечора, а я сиджу на березі моря і дивлюсь на хвилі. Нібито прохолодно, проте не настільки, щоб позбавити себе насолоди подихати морським повітрям, простежити як на небі з’являються зорі, як вітер тихо заколисує...
Ти кажеш, що вже вечір? Та ні, він був спочатку.
Це вже напевно ніч.
Ну то й що, як не час? Хіба все мусить ставатися вчасно? Знаєш що – давай залишимо годинники вдома. І загубимось – в часі, просторі, світі...
Я ходжу білими днями, які пахнуть акаціями. Мене ловить подих вітру на розпеченій дорозі. Дорога – схожа на простір, бо ні початку, ні кінця їй я не бачу. Сонце припікає все сильніше, мовби даючи собі волю за всі дні зимової стриманості і ...
ВСЕ було б, як і завжди, коли б не стався день народження моєї любої сестри.
Як завжди – це моя квапливо перервана відпустка в Криму заради картоплі на маминому городі. Ні, справа не в тому, що дві тонни коренеплоду стали моєю життєвою необхідністю. І не...
Я не хотіла бути феміністкою. Мені бачилося, як легеньке марево фати підхоплює вітер, атлас білосніжної сукні грає на сонці, поруч – найпрекрасніший, найрозумніший у світі чоловік, і до нестями солодко відчувати себе на його руках, заколиханою звуками ве...
Художні твори 
Статистика твору: 
слів - 963; 
рецензій - 1.
