Рветься на частини серденько привітне,
Кров’ю обливаючись і слізьми ридма,
Як побачу ниву, що розкішно квітне
Бур’янами дикими. А хлібів – нема.
Бо росте без догляду, батьківського ока,
Наче натякаючи: «Я кручусь сама,
Опустивши руки… А була ж висо... |