1.

андроґінна його музика затягує як клей рослинний слиз слиз тваринний
це таке болото

чому ти любиш піші прогулянки наодинці
чому молоді панянки потому плачуть над твоїми слідами в стежковому пилі
і з їхніх сліз проростає вже нежива музика ...

              ***
Вона забула рукавичку
У нього вдома,
Немов у казці.
Відчув він у пухнастих вічках
Приємну втому
Тендітних пальців,
Які гортали до ночі книжку
Про щем розлуки
І світ печалі.
У тому плетиві принишкли
Знайомі звуки
Її роялю.
Т...

***
Складу долоні мушлею,
І будеш ти примушений
Вгадати, що там сховано.
Каблучка зачарована,
Узята з гри дитячої,
Чи зіркою гарячою
Мідяк, намитий хвилею,
Тепер в руках у милої?..
Здаєшся? Синім проліском
Там причаїлись оплески
Тому, хто ніс...

Скоро вечір...День майже закінчився,як і Твоє життя...Бо навіщо Тобі існувати?Кому потрібно це існування?Адже Його вже немає...Життя втратило будь-який сенс без Нього,і це дурнувате Життя Тобі вже не потрібне...Він...Він ніколи не повернеться у цей безмеж...

Художник Його Душі

Є Всесвіт. Є Земля. І десь в Європі, є якесь місто, а у місті є якесь місце, тобто якийсь район, де є якась вулиця, де живуть Він і Вона. Вони закохані, ні, Вони були закохані, приблизно місяць, два чи три тому, а тепер рутина сьогод...

***
У тебе є кумедна звичка
Мені, мов пані ясноликій,
У майстра шити черевички
Ошатні, тільки... завеликі.
Немов боїшся, що надвечір
У час раптової незгоди
Не залишу тобі при втечі
Вузеньку туфельку на сходах.


***
ВІн ішов їй назустріч не са...

Я піду по світах
І ніколи не верну
У країну, порослу журбою,
Де сліди на шляхах,
Мов розвіяні зерна,
Що так довго не сходять тобою.

              
Зачекалась на ганку
Того чоловіка,
Що цією стежиною
Завше ходив,
Укриваючи пил
Пелюстками сл...

В мені сидить смерть, тобто чому сидить, вона циркулює по судинам, вона шукає мене. Смерть чекає доки я себе чимось видам. Вона чекає одного - моменту коли я помру. Тоді Вона вийде назовні. Вийде переможцем.
Моє завдання не померти раніше, ніж зупиниться...

Коли почне холонути твій труп,
коли черва залізе в черевики –
згадай востаннє всіх своїх приблуд,
котрі лишились натовпом безликим.
Згадай мене – у ліжку й за столом.
Як я сміялась і тобі корилась.
В’язалася заплутаним вузлом
і, як таблетка в склян...

Леонардо да Вінчі
(Льоня де Вінчік?, сихівський гомик)

Гомики, шо б там хто не говорив – то тоже люди. Але як-які! Як то гомик москальський чи волинський, то не людина, а тіко шашіль. А як галицький – то ше з нього може і будуть люде!
Але гомиками на...