Мене злили... з прозорих пелюстків хмар, з найтендітніших і водночас найжорстокіших променів сонця, а ще з попелу зоряного сяйва і простої любові до неба.
Вони злили мене... у маленьке створіння із щирою посмішкою і сіро-голубими очима, а також родимкою ...

Мені змалку говорили, що я багатий і я радів, що мені так пощастило. У мене були слуги, які завжди вклонялися мені, коли я дозволяв їм бути біля мене і вони підтримували в мені віру, що я багатий.
Час від часу я приймав якісь ліки, бо мені говорили, що я...

   А можна я собі візьму кусочок сонця? Я причеплю його в металеву рамочку і повішаю на шиї. Нехай світить мені маленьке сонечко, нехай буде близько, щоб я змогла торкнутися його і відчути приємне тепло.
   Сонце ж велике!.. Не буде дуже помітно, якщо я...

Як тільки знову небо заступають сірі хмари і починає падати дощ – старий художник виходить на вулиці міста, для того щоб намалювати сум. А ще величезні калюжі, в які заглядають мокрі місцеві собаки, шукаючи рибу, також безлиці парасольки, що, цокаючи, біж...

Всі листи про любов
ти розсіяв по світі,
всі цілунки роздав
незнайомкам у снах,
проспівав всі пісні,
що їх знає лиш вітер,
а для мене залишив
простенькі слова.

Усі квіти зів’яли
в байдужих долонях,
усі фото змарніли
від порожніх сердець,
усі...

Час від часу
Хочеться чогось романтичного
Занадто часто
Останнім часом
Стікає пісок
І я рахую частинки
Так не вчасно
Немає часопростору
Ані хвилинки більше
Гаяти намарне
Треба знову чесатися
І одночасно йти далі
Тоді неодмінно пошчастить.
...

Сьогодні немає сонця
Тому усе чорно-біле,
Маленькі весняні квіти
В’януть поволі у мріях.
Чужі обличчя й волосся
На цифрових фотознимках,
Так вже мабуть повелося,
Що я в цьому світі – чужинка.

Малюють червоним губи,
Щоб виглядати яскраво,
Прост...

проковтнути кохання
з надією в серці
намагатись забути думки,
що цвіли...
занедбати ілюзії
днями протерті
і сховати у мрії
весну навіки.

марно знов повертатись
в холодні готелі,
просипати там ночі
і снитись собі,
мандрувати у часі,
насправд...

У клепсидру самотності скапують наші тіла,
випаровують душі і створюють власні світи,
Знову й знову блукають у пошуках власного „Я”,
а натомість знаходять чужі й незнайомі „Ти”.

Несміливі вітання посеред буденних пустель
сірий натовп мандрує до сві...

* * *
фортеці кришталю
ховаю подалі
весна зовсім поряд
лікує себе

можливо ти знаєш
усіх тих коханок
минулого сонця
минулого дня

* * *
бачиш це я
це моє буття
це всі мої кулі
стукають у новий рік нескінченним джинглбелсом Баха
це зовсім н...