- Кретин! Дурень! – обсипав Сашко його образами. Лера майже не чув, він поклав обважніле чоло на руки. Дві непочаті росисті пляшки бовваніли перед ним, як кеглі, а голова була важкою кулею, яка валилася кудись вниз.
Потім Сашко зник і повернувся не сам. ... |