***
Втамуй мою тишу – і солодко буде вмерти.
Чорнішає голос у горлі ірисів Ван Гога.
Сильніший за мене, він переростає підлогу,
Що стала старим простирадлом і вутлим конвертом,
В який було вкладено море листів про дорогу,
Про пахощі лісу, про літа о...

-...

Двигун літака гудів рівно і впевнено. Пілот постукав пальцем по склу альтиметра. Стрілка намертво прилипла до нуля. Звісно, чого ж хотіти від старенького учбового літачка, якого мабуть ґвалтувало не одне покоління невмілих кадетів військового училища? Він...

Текст видалено автором твору...

Життя все пройшло під тавром і в гонитві,
З дитячих ще літ я не знала пощади.
Вогонь охопив, і у полум’я ритмі
Лишалось боротись без жалю й поради.

Куди б я не йшла, усі з мене сміялись,
Ніде я не знала й краплинки спочину.
До волі й визнання це ...

Метеорит

Кажи...
Кажи й тоді,
коли боїшся,
коли думки твої
тебе лякають більше,
аніж втішають...

Коли невпевнена –
Кажи:
коли не я,
на більше
здатна інша?

Й не відпускай
свою Зорю,
за нею йди
й на розуміння
не надійся...

І я не прагну
світ ...

Витрезвляє душу вітер,
Дощ винизує обличчя.
Сліпле очі, гнів наводить.
Розпливається туманом –
Залишається дурманом.
Розум зводить і оману.
Чи не досить? –
Росить й росить...
Ріже полум’яну душу,
Холодом скриває.
Треба полум’ю спочити,
Охолот...

Зелені кісточки простягли бідні туї.
З-під снігу тягнуться аж до зірок.
Хто дав їм душу, цим рослинам хмурим,
Що мають змогу мріяти про сон?
Сон, у якому все так добре,
Є сонце золоте, безхмарне небо є...
Є квіточки, листочки, пташки...
Є трави...
...

У білих снігах,
У ковзьких провулках,
У холоді ярому, що на деревах,
Іду я і сумом все тіло стримане.
Проходжу кілометри, парки, будинки.
Дивлюсь навкруги, споглядаю обличча,
А серце зажуру свою все ще кличе.
Все риси знайомі шукає в обличчах...
Д...