Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

Дуже люблять у нас писАти. Все пишуть і пишуть, ніяк не зупиняться. Спочатку на парканах. Для кого? Для чого? Не знають, але пишуть. Потреба така – писати. Вона десь так глибоко в нас закладена, що Маслоу із Фрейдом не побачили.
Ці двоє просто ніколи не...

Колись тут була якась дурня...

немає...

Цей потяг їде плавно, мов летить.
Гігантська тінь зависла у повітрі.
А сонце сяє, наче хрест на митрі,
і щось у голові моїй дзвенить.

Цей передзвін - ознака анемії.
І справді - гріх нормальною назвати
напівпритомну маячню палати,
за вікнами якої ...

....

....

....