Жили собі надіями, і у вікно вдивлялися
із ранку аж до темені, чекаючи Різдва.
Сніг забарився й віхола.
Старим шукати палиці,
дочовгати аби хоч як, а тіло хай рида.
І гості зупинялися, не знаючи продовження
чи долі, чи веселощів колядників малих.
У...

                                
Сашко  Колесник  завжди був   чудний. І  схоже  його   самого  це   не  турбувало. Інша  справа  - батьки. Надія  Михайлівна   іноді  тяжко  зітхала (мовляв,  коли ж  син  стане  дорослим!),  але  зробити нічого  не  мо...

Я піду до річеньки
Стрічати зірочки,
Зазирать як падають,
Ловити їх жменями.
(Олег Скрипка)

Милий, коханий, єдиний! Ах! Як приємно пускати цей танок слів, водити хороводи: чудесний мій, золото моє, моя любов! Ти – сенс мого життя!
Яке щастя, щ...

де наша віра
де любов до бога сина
до нашіх святих
нашіх живих
і мертвих

питаю щиро
яка буде наша дитина
яка прийме гріх
порожній бріх
порожні церкви

де наша віра
де любов до минулого
до історії
до правди
до болю

де батьків міра
в св...

Заговорила
Осінь
Жовтневим співом
В золото одягнених
Краєвидах
Шепче листя
Дубів і буків
Лиш їм зрозумілим
Словом
А вітер їхню мову
Несе в світ
Синів і внуків
Яки заніміли
Мов без зернят колося

Під хмарами
Журавлі
Своїм шляхом летять
...

Як прагну я його побачить знову.
Він обійме, від злого захистить.
Почути ніжну, солов’їну мову.
Для цього є на світі щастя мить!

В цю мить мене ти ніжно обіймаєш,
З тобою нас палка любов єдна,
До свого серця пригортаєш
І ти шепочеш – я в тебе о...

Сиджу і думаю про тебе
Мої думки, як вітражі
І серце б'ється, б'ється в мене
Кохаю!, - чуєш? Ти - в душі!

Ніхто не зможе зруйнувати
Мою любов, як біль, міцну
Ніхто не зможе так кохати,
Як я тебе у ту весну.

Нехай говорять хай сокочуть,
С...

Ти – бог моєї мрії,
Ти – все, чим я живу.
Ти – у моїй надії,
Ти – душу вкрав мою.

Забрав мене з собою,
Взяв серце із грудей…
Бог – мій ти наді мною,
А я – серед людей.

Від нині я з тобою
Тепер не тут, а там.
Твоєю буть одною…
Бажайте щаст...

Побитий вітрами,
Обпален вогнями,
Забитий, забутий і збитий я з ніг.
Чужими віршами,
Своїми словами
Я прагнув літати, та впав за поріг.
На землю, в багнюку…
Я плакав і слухав
Як дощ йде по ранах, по римах моїх…...

Сесія образилася й пішла від тебе, пообіцявши через півроку обов’язково повернутися, і ти починаєш прокидатися не о сьомій, а о четвертій ранку. Не маючи змоги роздерти очі, ти довго розмірковуєш, яка «розумна людина» могла завести годинника на такий час,...