заметіль розриває тишу
на крижинки і на сніжинки
і відлунює холодом серце
як на небі північне сяйво

я сумління своє залишу
в далині від краси земної
я залишу любов до жінки
навіть думкою здатну зігріти

донесу цю любов ще вище
до незвідани...

летів із півночі
найперший сніг
на мЕжі пів ночі
спочити ліг
мукОю – мУкою
сховав сліди
полями-луками
де ходиш ти
лісами – зворами
стежки накрив
хорАми – гОрами
де я ходив
із лісу білого
в твої поля
себе не смілого
поверну я
із лісу...

гей листопад агов
чом побілів,
світ божевільного
чого надів
ти мав жовтіти ще
і час ще мав
осіннє дітище
ти рано здав
свої позиції
і свій сезон
без пропозиції
віддав в полон
і все це сталося
без суєти
зима прокралася
в твої світи
зійшов ...

Віч-на віч,
а ти не віриш –
Бог у серці є!!!
Біла ніч,
Як білий вірш
Спати не дає.

Одяг з пліч,
Гуляє бич
По моїй спині…
Біла ніч
Як білий вірш
Маревом в вікні.

Сон (м!) облич,
До бою клич
Й чути: «Пся крев, пся..»
Біла ніч
А ти не ...

ти фехтувала
словами
й колола у серце рапірою
арію плачу
в театрі абсурду
співала
правдиво й на біс
сонце пробач
і прости
та мені ти
здавалась не щирою
краще
мовчи
не кричи
не зови
не моли
і не лий гірких сліз

партія миру
у третьому ...

як важко малювати біль

без світла без свічок
і без твоїх очей
без місяця й зірок
у мареві ночей

як важко малювати сон

без ковдри й подушок
і без твого тепла
без болю до кісток
коли здола імла

як важко малювати звук

без аркуша і нот
і...

                              розлука із святом
                     розлука із літом
                     розлука із братом
                     розлука із світом      
                     розлука із морем
                     розлука із небо...

в тебе губи пахнуть молоком
вранішнім неспитим пінно- сніжним
й ти даруєш цьом губ юно-свіжих
я ж смакую терпким язиком
в тебе з губ я п‘ю це молоко

в тебе очі небом жайворять
і всміхаються ранковим сонцем
заглядають в душу як в віконце
промене...

так хочеться
вернутися туди
де смак джерельної
і рідної води
й напитися
холодної водиці
із татової
копанки-криниці
дивитись вглиб
в її сумну бездонність
і слухати
від корби монотонність
рипіння корби
соловейків спів
на все життя
в душі мої...

ТВІР ВИДАЧЕНО...