Кінь летить , боки у піні,
із останніх сил на фініш...
Та негадано,неждано -
лише вершнику пошана !
  
*  *  *
Біда не в тому,
коли в театрі важко грати.
Театр удома...
На душах і серцях,як грати.
*  *  *
Миттєвість кожна - золоте зерно,
не ...

Білозубо виблискує степ під святковим
обрусом,
тихопружно прозорить чекання Різдвяного
чуда.
Кришталево ковил дзеленчить замороженим
вусом,
над безмежністю грається з вітром
чаїна - приблуда.

Та застиглість краси козакового зору
не вабить.
Бі...

Бачиш
Знайшов я тебе
Хто шукає той знаходить
Посилаю осолоду
Хай тебе веде
Брате

Знаю
Стежки поведуть
Якщо рідне стане тобі даром
Зрозумієш діла яничарів
Яки жовч нам несуть
З чаєм

Не пий
Цю чарку відкинь
Всемогучій додасть тобі сили
...

„12.01.07”

Доля...
Хто в неї вірить, а хто не вірить?
Я -- вірю в долю і надіюсь
Без неї важко існувати
На кого помилки спихати?..

Живеш, точніше мовивши існуєш
Віриш, надієшся, кохаєш
По вулиці ідеш байдуже
Маршрут знайомий, не блукаєш?..

...

1.
Наш молодий хімік, пан Аполлон, дивиться на мене зіщулено з-під долоні, й посміхається загадково — питається: як здоров'ячко, Лізо? — і посміхається загадково — і нарешті розпочинає урок, упродовж якого знову і знову наводить на мене загадково-усміхне...

Дійові особи.
Ведучий.
Василь.


Ведучий. А   ми продовжуємо нашу  гру  і зараз ми слухаємо наступне питання. Але спочатку скажіть –ви знайомі з творчістю російського письменника  Некрасова?
Василь.   Некрасова? Ні…
Ведучий. Ото й добре! Тоді слух...

Залпами струменів, старими струнами,
Гіпопотамами карих стожар
Небо Коранове зранку поранене,
Небо коралове — мавпами хмар.

Золоточайними грифами й деками
Сни кіммерійські в Неву уведу.
На півшляху між варягами й греками
Міфи Почайни згромаджу в ...

1.

Асфальт і люди попілясті.
Один тролейбус —
З кольорового кіно.


2.

Розвиненістю ранньою
Своїх дівочих форм
Збентежила юнка-акація.


3.

Ще яблунь цвіт не відлетів,
А листя вже розбрунькувалось.
Смачніє у салатниці небес.


4.
...

(новела на дві дії)

1.

Школа гула. Звичайно, вона мусила б принишкнути, але вона таки гула, ходором ходила і перешіптувалась. І від того невпинного шепотіння було моторошно – здавалося, що то невидимі привиди літають коридорами і шелестять довгими ...

1
Ніч.
Венецію розгойдали
ластівки із Центру.

2
...біля холодної кам'яної стіни,
місто яке не знає теплий запах хліба,
(принаймні я в цьому впевнений)
лежить тонна замерзлого снігу.

Зранку ніхто
                      його так і
            ...