Свята вода не змиє біль з лиця,
Бо із душі вже не зітруться рани…
І не відмолиш гріх у праотця,
Бо колір мук
від рук
залишиться багряним.

Не випросиш прощення у всіх тих
Кого образив стрілами-словами,
І не відмолиш нігди молитвами
Всього тог...

Не дрижи! Все одно тебе Вельва знайде,
Свої очі благально до неба зведе, –
У тужінні застигне цей світ…
Як вода з Іггдрасілових віт –
У вогні Рагнарьок сонцесяйно зійде!


Для тих, хто не знає:
1. Іггдрасіл – «світове древо» скандинавів, яке пов’...

Abazhur. Сірий – не дуже сяюче прізвище для рятівника від кінця світу. Саме тому я не сірий. Саме тому не існує ані чорного, ані білого. Саме тому нічого не існує, окрім Єдиного Бога, без якого не існувало би жодних зі творінь Його. Бо коли ми говоримо пр...

Дні минають
Вони літають
Весь час шукають
Чого не було
Так нема
Порох змітають
З нашого гаю
Який втрачає
Плачучи в кулак
Своє Я
08.02.2007р.

...

ЛЮДИ

Люся

Знайомлячись із людиною, передбачаю у ній щось зле, якусь халепу для себе – на всяк випадок. І проблема нового знайомого полягає у тому, аби довести мені протилежне.

Спочатку мені здалося, що Люся недобра людина. В принципі, мені по бар...

„ДІРКА”

Література – це щось на кшталт
фосфору: найбільше вона сяє в
ту мить, коли ось-ось помре.
Ролан Барт

Свято Гелловіна прикралося непомітно. Тінейджери із заможніших родин поїхали до друзів з великого міста. Костюми було вигадано та пошито...

Моя душа – невидима персона,
Яка вирує полум’ям в мені,
Яка кружля під вальси Мендельсона,
Живе лише за мною у тіні.

Вона німа, не вміє говорити
Та увесь час підказує як слід,
Коли і що повинна я робити,
Щоб вберегтись від найстрашніших бід.

М...

а знаєте як будуть розважатись в ідеальному суспільстві
в якому не буде злочинців і публічно покараних
?
на величезну площу з радістю буде сходитись ціле місто
кожен кидатиме власного номерка до гігантського лототрону
великі та поважні судді здійснюв...

Ти йому не потрібна , ти зайва.
Зайва в серці , відсутня в житті.
Він не згадує , ніби востаннє ,
Не сумує без тебе в журбі.
Ти для нього ніхто , так , знайома.
Зайва постать в тісняві думок,
Від'їджаючий потяг з перону,
Десь у книзі пожовкли...

Вона в неволю зовсім не хотіла,
Горів палкий вогонь в душі її.
Дівчина ніжна з гордістю царівни
І серцем диким в пломенній красі.
Та суд над нею на небі розпочався ,
В руках тримтів загострений кинджал.
І той , хто тільки що із зверхністю всміхав...