Двадцять три п’ятдесят і до того ж хвилин отак з дев’ять,
На сьогодні абзац ,як не жаль – це останній запис.
На долоні півночі, тихо віршами вишні хурделять,
Пожувати б щось в прозі, а вона ніби стомлений ляпас
По узбіччю широкої дороги йшло п’ять жіночок та маленька дівчинка. Дійшовши до старенького кіоску, одна з них досить голосно завела відверту розмову. Всі розвернули свої тіла до її роту-рупору і завмерли, немов рядові перед генералом. Лише молода дівчина,...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design