Нога розбила калюжу. Задрижали білі ковпаки гір, вії дерев, що вже поскидали листкове пір’я, і тонзури відьомських пагорбів, хитаючись у потурбованім відображенні в каламутній воді.
Масивні замшілі мури Гольв Додбласа - Проваллі Смертельного Вітру, зуст... |