Був звичайний літній день...Звичайні дівчата сиділи на звичайних ослонах,а не менш звичайні хлопчики сиділи на більш брудних ослонах,тільки навпроти.Я так і не зрозуміла чого вони намагались досягти розгледжуючи усі частини тіла один одного і при цьому пр...

Діду, хто ви такі мені?
Я на себе не брав забов*язань!
Пошукайте інших синів,
А у мене, бля, мізки в*язнуть.
Кров пролили? Ну хто ж хотів!
Не просив же я вас пролити!

Хай би хоч міліон життів,
Задля мене здали по літру,
Все одну вам скажу, як є...

Ви готові життя покласти
Заради коал pятунку,
А у Жмеринці дядя Вася
Помирає від виразки шлунку.

І не треба казати начебто,
Ви мені аж ніяк не вірите.
Ви годуєте звірят з пляшечки -
Дядя Вася блює в напірники.

Скоро місяць мине від смерті...
...

Текст видалено автором твору...

Текст видалено автором твору...

поет, скоріше просто – бідолаха,
до Ваших ніг впаде, бо знає Бог:
не бачу  Вас – себе кладу на плаху,
не чую – ріжу вухо як Ван Гог.

о жінко моїх мрій, моя печале,
в коханні непорочному вогні
ми парою прекрасною би стали,
якби дружиною не були Ви...

Маленька дівчинка не пам’ятала своїх маму і тата. Ні голосу, ні вигляду, ні навіть жодного образу з раннього дитинства. Однак вона любила їх і дуже-дуже чекала.
Вона не мала свого помешкання, і жила у картонній коробці за овочевим магазином. Аби дощі не...

А голос твій –
в прозорій оболонці,
як в супермаркеті,
спаковано і зважено.

В серпневім небі
дуже мало сонця,
і хмарами,
й образами обтяжено.

Ми – незнайомці.
Ми – чужі.
Уже й себе не знаємо.

Збираються
дощі.

У осінь
вигасаємо...
...

переломилась
білим станом…
і
цей крик німий
стинає серце
сліпить очі…

береза
вмерла
посеред
весни...

приходив буревій
посеред ночі...
...

І знову почало боліти.
Мабуть,
народжуються квіти.
Мабуть,
народжуються діти.
і Слово –
воскреса в душі,
котре насправді –
СВІТЛО!
...