У таких містечках
легко орієнтуватися –
море завжди з того боку,
де найбільше неба.
Рішуче крокує до води
м’яко кажучи, огрядна, передпенсійна.
Надувну, безкомпромісно-зелену
рептилію, хвацько закинуто на плече –
це вже навіть не смішно.
Ніч нагнулася над нами смерековими гілками,
Ми крокуємо надривно: крок під верх,
Ти заголено руками держиш зірочку у склі,
Лунко темрява шурхоче камінцями вниз.
Місяць загніздився на верхівках деревищ,
Світить круглим оком, ти, коханий...
Ти підеш на дно так само,
як і твої кораблі: канати…
капітанський місток.
Жоден з матросів не викаже страху,
не перекреслить груди хрестом,
не розчахнеться від сумніву:
«а чи варто було…
і за що?»
На дно.
Там
У напівзатопленій рубці
Ніхто не ...
Дотепно публiку шокує
Неперевершений артист.
Вiн шквал емоцiй провокує,
До матюкiв теж має хист.
I фiлiстер вдоволено смакує:
«О, так, це справжнiй терорист!»
...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design