Жінки це гойдалки
У деяких моментах разом
Можна бувати удвічі невагомішими
І очі торкаються космосу
Чи просто тягучості плиннішої
За віражі Великого Возу над
Вежею Ельфів що навіть
Речі проковтують альфо-омеги свої
Матерія материнства першопричини...

мене зустрів чоловік у тамбурі
розказував мені про Стендаля
ремарки робив про Ремарка
про військо розказував
есесесерішнє
і п'янку що затягнулась
на 20 років
тепер же він зупинився
і щось говорить про молодь
я не став виправдовувати
ані нас ані ...

......

Переповнюєш дні мої й сутінки.
Кров пульсує твоєю вісутністю.
Вибухає гарячими скронями.
Дні спливають поміж долонями.

Добровільне моє божевілля.
Сяє осінь свічадами яблунь.
У кохання немає похмілля.
Як не хочеш - не згадуй, не згадуй.

Не торк...

......

Чому ж так високо? Чому ж отак далеко?
Я збожеволію, допоки долечу...
Мій Боже, Господи, та я ж – отой лелека:
гаддя визбирую, гріх прадіда плачý.

На мні загадують бажання і прикмети,
кладуть на крила запити до Бога.
...Як холодно мені в г...

Прийшов потайки,
повільно, по-пантерячи.
Побитий, поблідлий, посивілий,
перевтомлений приблуда.
Подивився – погляд пройнятий
пекучою печаллю.
Присів поруч, підластився,
полизав поранені пальці, проказав:

– Привіт, панно!
Прибіг, прийшов...

Джон Донн заснув, заснуло все довкіл -
підлога, стіни, постіль і картини,
і засуви, і килими, і стіл,
гак, гардероб, буфет, свіча, гардини.
Заснули бутель, балії, пуґар,
хліб, фарфор, посуд, скло, кришталь, начиння,
шафи, білизна, каганець, дзи...

                     Євгенію Рейну, з любов’ю
Пливе в журбі непояснимій
поміж цеглової надсади
нічний кораблик незгасимий
із Олександрівського саду,
нічний ліхтарик нелюдимий,
що на троянду жовту схожий,
над німбами своїх любимих,
в ногах прохожих...

Блукала по рельсам осінньою шльондрою
стирала підбори здавалась сумною
коли оберталась до мене обличчям
небуло спокою
Так важко гойдалось волосся на вітрі
легке й шовковисте руде і пахуче
від слів надважких сердець надкрихких
здавалося глючить.
Ти...