Сидить в діда на колінках

Його внучка – українка,

З її вустоньок чудово

Лине рідна наша мова.

Мова тата, мова мами

Ллється ніжними вустами.

Солов'їно спів цей діє,

В ньому - віра і надія,

Що народ наш буде жити,

Бо кому є го...

До болі знайомий звук привів Альфа до тями – скрегіт каміння, це без сумніву – саме цей звук. Лишень коли бігав берегом гірської річки звук цей був веселий, співучий. Нині ж це були важкі жорна, де каміння перетирались зі стогоном, - важкий, натужний звук...

Як воно там?
(Частина 2).
Очі у Грінго палали. Він не зумів би приховати емоції, навіть коли б дуже того запраг, - це запримітив за ним іще з дитячого садочку…
- Такий кайф! Ти, старий, - не повіриш! – почав захоплено. Ми з тобою завжди підсміхались з ...

Як воно там?
(уривок1)

.
„… у кожного святого є своє минуле, і у кожного грішника є майбутнє”.
Г. Полинська.


Батьки поїхали на відпочинок у Моршин. Мама все бідкалась, перед від’їздом, турбувалась, що не наготувала йому їжі принаймні на увесь н...

Початок тут: http://gak.com.ua/creatives/1/19450

Наш ангел зрозумів: якщо ще трохи поволинить, то у нього заберуть душу. Тому, хоч жодна з трьох відібраних пар не була ідеальною для його підопічної, він рвонув до найближчої і швидко припасував її в лон...

         А знаєш, позавчора, у переддень празника святої Ганни, моїй бабусі було би 80 років. Я це лишень нині пригадала-дорахувалася – попри дев'ять класів у фізико-математичній гімназії  ані твердою пам'яттю, ані полюдською логікою, ані блискавичним від...

У ньому:

ст. 3 Дитячі мрії - наша реальність (прем'єра мюзиклу "Казкові мрії").
ст. 4 Благодійний марафон "Дитяча "ЗУЗА" триває (художнє оформлення туберкульозного санаторію "Новостав")
ст. 5 Вистава починається раніше, ніж саме дійство... (прем'єр...

Ми зустрілись, бездарні обоє,
За відсутності інших доріг.
У жахливім душевнім застої
Трапивсь ти мені, мій оберіг.
Подивившись на мене крізь призму,
Ще тоді не важливих речей,
На свідомість живу натиснув
Беззмістовним знизанням плечей.
Як пропащом...

“some girls will get their way”
(“Ophelia” Tori Amos)*

недомиті горнята і вимерзлий дух боротьби
боротьби із собою
коли полягли усі решта
ти офеліє знов об рукав його кішкою  трешся
доки плачуть за тілом твоїм
кришталеві гроби

в павут...

Ото, жив я собі й жив. Жив я собі й жив... А  потім, взяв собі й завів тещія. Справжнього-справжнісінького. Матьорого такого. А що? –Завів, як усі, тобто, під акцію „два в одному”. Чи, як замолоду при Союзі казали, що „внагрузку” до якогось краму в магази...