І була пані на палубі
.................В. Сапон

І на палубі була пані –
І на морі вір омані,
І нагоді, і догані;
І на південь – не дві пані,
І навчені – і не чвані;
І на ліс – усі лані;
І на балакуху – калабані,
І на втіхи тихі – твані;
І нар...

Навчи мене, Боже, моїм  винуватцям
Прощати. Довіритись істині  Слова.
І душу зверни до високої праці, -
Хвалінням Давида і роздумам Йова.

В  багні грошолюбства не дай потонути,
Навіки упасти  зі  чванством у змові .
Навчи мене, Господи, задуми лю...

Нас муштрували у вишах складати заліки.
Та чомусь не дали такого предмету - "правда".
Я вчилась бути лукавим блогером і прозаїком.
Науку засвоїла добре, інколи навіть занадто.

Вміння ці непотрібні, коли на виході рішення.
Коли боїшся найбільше отри...

Прости мені.
Прости усе скоєне і не скоєне.
Пробач мені моє прикре мовчання.
Очікують так лише на поранених воїнів.
Просять пробачення так лише востаннє.

Каються так лише за прокляту зневіру.
Моляться так лиш за порятунок землі.
Бачиш навколо все...

Кирпаті носики моїх капців,

Кинутих абияк біля фотелю,

Який ще не випростався від обіймів,

Вологих і тільки наших…

Так от.

Кирпаті носики моїх капців,

Вишитих кольоровою гладдю,

З дрібними фігурними дірочками,

Капців, схожих на ті,...

Під м’якесеньким листочком,

Між трави і квіточок,

Недалеко від струмочка

Жив маленький слимачок.

Він дивився на кульбабку,

Що росла неподалік:

« От якби ж то крильця й лапки,

То б у мандри з нею втік».

Але поки є на спинці

Сли...

Текст видалено автором твору...

Зима дарить нам красу.
В ній також є Боже СЛОВО.
Тому дякуймо Йому
За  таку  красу зимову...

Цей  килим сам Бог писав
Снігом й зимними вітрами...
Коли будеш це читав,
Знай, Він митець над митцями...

Дивись як в зелений ліс
Зима йде, сніго...

а ти не знав а ти чогось не знав
тобі дощами ткали білі хмари
сто літ і зим
лише коли весна
відтала стежка вірою рясна
щоби світити виходи з тартару

і ти пішов і бовтав ручаї
і слово первоцвітом проростивши
ти вітер пив і хліб небесний ї...

буття твого вікно
давно вже замуроване,
немає місця там
моїм думкам безкрилим...
вони блукають поміж хмар,
шукаючи над зоря сліди
ще тих стежок, де ти
троянди щедро розсипав...
чи було справжнє що?
напевне ні... лиш серце там
довірене тобі лишил...