Тоді приходить ранок…
Надкушений ранет
не думає про рани,
і стіни п’ють портрет.
І думається ширше,
і не останній гріш.
Майбутні мучать вірші,
хоч по живому ріж.
Не чуєш, наче сліпнеш,
не бачиш, мов глухий.
Шукаєш зниклий Кітеж
на відстані руки...
Ніч напоєна шумом дощу по вінця.
Ти прислухайся –
Це – БЕЗКОНЕЧНІСТЬ.
У тиші тій росте трава
І достигають яблуні плоди...
Маленькі цвіркуни чутливо сплять,
Сховавшись під широкими листками.
Нема ніяких звуків –
Тільки ДОЩ.
То – спів ТВОРЦЯ.
Все...
1. Дерева поснули
Над втомленою денною спекою річкою
Тихо-тихо плавають
Золоті лелітки на воді
Ліниво літають чайки
Махають крилами гедзі і оводи
Листя акації тріпоче ледь-ледь на південному вітрі
Усе стабільно? Так, усе стабільно…
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design